🕯️23 березня — друга річниця загибелі ШКЛЯРСЬКОГО Олександра Станіславовича.Він прожив життя без зайвого шуму — так, як уміють лише ті, хто звик відповідати за свої рішення.І так само пішов — у строю, виконуючи свій обов’язок до кінця.Олександр став на захист держави ще у 2014–2015 роках. У складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади тримав оборону Авдіївського коксохіму, зазнав поранення. Це був досвід, який не потребує пояснень — його або маєш, або ні.Після фронту він повернувся до звичайного життя: працював, жив, виховував дітей. Без пафосу, без зайвих слів — просто був поруч для тих, кому був потрібен.Із початком повномасштабного вторгнення знову став до війська. У березні 2023 року був мобілізований до 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу Збройних Сил України. Ніс службу як стрілець-помічник гранатометника, виконував бойові завдання на передовій.23 березня 2024 року, у бою поблизу Роздолівки Донецької області, його життя обірвалося.У нього залишилися донька Вікторія та син Костя.Для них він назавжди залишиться батьком, який був опорою і прикладом.Для всіх, хто знав Олександра, він залишиться людиною, яка не відступає.Пам’ятаємо.