Стамбул, Корж і психологія натовпу. третій день поспіль центр Стамбула паралізували тисячі фанатів перед концертом Коржа. файери, перекритий рух, сутички. місцеві вимагали "їхати додому".якщо серед натовпу були українці, то мені соромно. під час війни їхати горланити російськомовний реп і чинити безлад у чужому місті - це не позиція. це її відсутність.фанати кричать що їх об'єднує ідея. але об'єднує їх вакуум. в психології це deindividuation (розчинення особистості в натовпі), коли поріг допустимого падає до нуля, бо "я лише один з тисяч". те що вони звуть ідеєю - це втеча від себе.у Бухаресті при 10 тисячах поліцейських все пройшло чисто, місцеві навіть хвалили. у Стамбулі без контролю - хаос. різниця не в людях. немає внутрішніх меж, все тримається тільки на зовнішніх. прибери поліцію - почнеться анархія.тепер про бренд. хтось скаже: яка різниця що немає позиції? повні стадіони, ворогуючі нації разом, галас у ЗМІ. це ж те чого хоче кожен бренд.правда. як охоплення - феноменально. Коржу довіряють, тому й їдуть. питання в іншому. чому довіряють? справа не в позиції, справа в ностальгії. пісні Коржа в людей асоціюються з молодістю, безтурботними днями, тусовками. з часом коли був мир. він продає доступ до версії себе якої вже немає. до часу коли все було простіше.саме тому розмитий месседж тут не баг, а фіча. чітка позиція зруйнувала б цей портал у минуле. росіянин, українець, білорус - кожен повертається у свою юність. де нема війни.це і є його актив. не ідея. а спільна ностальгія.висновок для тих хто будує бренд.

Корж створив "своїх". і їх багато - тут я не буду прикидатися що це натовп випадкових людей. це реальна спільнота, побудована на сильній емоції.але емоція яка її тримає - це туга за минулим. а будь-який бренд на ностальгії має стелю: він живе поки жива пам'ять. нове покоління вже не купить цей спогад - у нього він інший. поки грає музика він "об'єднує". вимкни музику і не залишиться нічого крім натовпу і реальності.