Натрапив на відео, де Андрій Хливнюк виконує «Лебединое озеро» — пісню артиста з росії Noize MC.Це антипутінський трек, сатира, заборонена в Росії.І логіка тут зрозуміла:пісня проти режиму → значить за нас. Але я впираюсь в інше. Ми надто довго були заблизько з культурним простором росії - настільки, що українське здавалося наслідком російкого. Чути зараз від такої людини як Хливнюк протестні пісні проти "російського режиму" авторами яких являються російські автори, невже це для того, щоб українці щось зрозуміли? А хіба позиція гурту бумбокс не зрозуміла без цієї пісні? Чи це для росіян які ходять на концерти бумбокс закордоном (запис зроблений у місті Вроцлав), аби вони щось зрозуміли? Так ніби з будь-якою українською піснею яка наголошує на позицї буде ефект не гірший.Для мене зараз є дуже проста рамка:жодного російського сліду в українській культурі. Дуже довго ми боролись за незалежність від росії у нашій культурі. Легалізувати зараз цікавість до російської культури означає закласти цю цікавість для наступних поколінь.Навіть якщо:— артист “проти путіна”— пісня “правильна”— меседж “наче ок”це не означає, що це вигідно нам у довгій перспективі.Бо в якийсь момент це все починає працювати не як протест,а як міст назад у спільний культурний простір.І от цього я якраз не хочу.Будь-який російський культурний продукт у нашому контексті виглядає як союз (у найгіршому випадку) і це зайва присутність.І я не бачу причин цю присутність залишати.