Згасла ще одна зірка над рідною землею…Сьогодні Городнянська громада схилила голови в скорботі. На колінах, із молитвою та сльозами на очах, люди проводжали в останню земну путь — Станіслава Шатила.Тихо лунала прощальна молитва, повільно рухалася траурна процесія, а в повітрі стояла важка тиша — така, що говорить більше за слова. У цій тиші — біль рідних, сум друзів і спільна рана всієї громади.Станіславові не судилося дожити лише кілька місяців до свого 33-го дня народження. Молодий, сповнений сил і життєвої енергії, він мав ще стільки планів і мрій. Йому б жити й жити — зустрічати світанки, радіти простим речам, створювати родину, ростити дітей…Та доля розпорядилася інакше. Хвороба безжально обірвала його життєвий шлях.Для рідних він був опорою і підтримкою, для друзів — щирим і надійним товаришем, для громади — доброю, працьовитою людиною.М’яких тобі хмаринок на небесах, Воїне. Нехай вони лагідно й бережно огортають тебе там, де немає болю, страху й тривог — лише світло, тиша і вічний спокій.