Місія ГОЛОС НАДІЇ

Федір Скулінець:«До нашої церкви приєдналися 7 людей. Це по-особливому радує серце, ще й тому, що одна з них — наша донька. Окрім громади в Сумах, я також несу відповідальність за служіння в с. Коршачина. Раз на тиждень намагаємося відвідати наших членів церкви, які там проживають. Час від часу проводимо там благодійно-євангелізаційні заходи. Щоправда, їздити в Коршачину стає дедалі складніше, адже вона знаходиться недалеко від кордону. Часто на цій дорозі літають ворожі дрони, атакують і військових, і цивільних. Дякуємо Богу, що береже нас.Із різними командами проводимо заходи на базі сумської церкви, які відвідують багато містян. Часто їздимо в інші села і міста. Стараємося використовувати різні можливості, щоб поширювати Боже Слово. Тільки за місяць мені довелося проповідувати більше ніж 1000 людям у Сумах, Лебедині, Улянівці, Коршачині, Комарицькому, Миколаївці, Торопилівці, Барвінковому, Старому Селі, Пирятині, Бережниці, на Рівненському військовому полігоні та інших військових локаціях»

Степан Хомич (Чернігівська область):«Проводили в області мобільну клініку. У Варві через неї пройшло 300 пацієнтів за 2 дні. Були люди, які казали: «Ми в Бога не віримо». Але побачивши стосунки і людяне ставлення, говорили: «Справді, Бог є, бо у світі таке мало де зустрінеш». Також були у Журавці. Раніше в цьому селі нам не раз били апаратуру, закидували яйцями. Цього разу прийшло багато людей — повна зала. У нас пройшла велика буря, яка принесла багато руйнувань. Ми допомагали перекривати дахи будинків. Стараємося піклуватися про самотніх, сиріт, вдів. Нещодавно прийшла думка відвідати одну людину. Зібрали продуктовий пакунок. А коли приїхали, виявилося, що саме в цей день у неї ювілей — 50 років. Вона раділа, дякувала Господу.Часто, їдучи з району додому, підвозимо людей. Одного разу підібрали чоловіка, а він каже: «Ви напевно мене не впізнаєте, два роки тому ви мене підвозили і говорили про Ісуса Христа. Мене ті слова так зачепили, що досі не дають спокою». Бог стукає до людських сердець»

Роми є одним із найзагадковіших і найцікавіших народів світу з унікальною культурою. Їхня історія сповнена міграцій і випробувань. Протягом багатьох років наша церква присвячувала час, ресурси та серця служінню ромським сім’ям, які опинилися в складних життєвих обставинах. Це служіння не було тільки допомогою, а втіленням віри, надії та любові на ділі. Ми віримо, що кожна людина заслуговує на гідність, підтримку та другий шанс. Ми прагнули бути поруч у найважчі моменти, надаючи не лише матеріальну, а й емоційну та духовну допомогу. Наше служіння включало забезпечення одягом, продуктами харчування, ліками, а також допомогу з документами та пошуком можливостей для освіти. Ми працювали над тим, щоб допомогти родинам знайти свій шлях у суспільстві, сприяючи подоланню бар’єрів та стереотипів. Це були роки нелегкої, але надзвичайно благословенної праці. Ми бачили, як змінюються життя, як з’являється посмішка там, де була зневіра, і як відновлюються родини.Церква «Віра. Надія. Любов», м. Глухів

5 січня 2026 року в церкві «Світло Євангелії» с. Хомутець, що на Житомирщині, відбулася урочиста зустріч подяки для місіонерів з Південної Кореї містера та місис Чан з нагоди 25 років їхнього служіння в регіоні.Під час зустрічі пастор церкви «Світло Євангелії» Сергій Тарасюк поділився особистими спогадами про початок цього служіння: «Пам’ятаю кінець 90-х років, коли я та ще троє братів приїхали на Житомирщину й молилися до Господа, щоб Він допоміг у служінні. І тоді Господь промовив: «Я пошлю тобі чоловіка в допомогу, тільки ти молися за нього», а згодом приїхав пастор Чан із командою».25-річна праця місіонерів в Україні принесла плоди. Упродовж зустрічі звучали вдячні слова від пасторів і дияконів із населених пунктів Лучин, Дивин, Морозівка, Осівці, Соловіївка, Коростишів, Брусилів, Фастів, Бородянка та Малин. Саме в цих містах і селах за сприяння пастора Чана були збудовані молитовні будинки, реабілітаційні центри та сімейні центри, які й сьогодні активно служать людям.Олена Кузнєцова, chve.org.ua