Три міфи про «Орешнік»Міф №1. «Орешнік» — це нова ракета і новий клас зброї.Ні. Це модернізована логіка міжконтинентальної балістичної ракети, стара фізика навіть не в новій упаковці, з огляду на уламки. Балістична траєкторія, активна ділянка, середня фаза, термінальне падіння — усе це існувало задовго до удару по Львову чи Дніпру. Тут немає прориву ідей, є лише спроба подати спадок холодної війни як щось сучасне.Міф №2. Кілька суббоєприпасів без ядерного заряду — це майбутнє війни.Насправді це утопія. MIRV – Multiple Independently targetable Reentry Vehicles, тобто одна балістична ракета з кількома бойовими блоками, кожен з яких наводиться на свою окрему ціль, має сенс тільки разом із ядерною боєголовкою, бо ядерний вибух прощає похибки. Без нього кожен блок мусить влучити майже ідеально, а це робить систему складною, дорогою і невигідною. Один точний удар завжди ефективніший за кілька умовних. Масовість у неядерній війні дешевше і швидше дають дрони, а не багатоблокові ракети.Міф №3. Швидкість у 13 000 км/год означає, що «Орешнік» неможливо перехопити.Це не швидкість усього польоту, а пікове значення на термінальній ділянці, коли боєголовка падає з великої висоти по балістичній дузі. По прямій між точками середня швидкість удвічі менша. Це не диво і не “нова епоха”, це нормальна фізика будь-якої балістики. Цифра звучить страшно, але вона нічого не каже про реальну ефективність.