Голий землекоп — тварина, яка змусила біологів переглянути багато уявлень про те, яким має бути ссавець.На перший погляд він виглядає досить непривабливо. Майже гола зморшкувата шкіра, маленькі майже сліпі очі, великі виступаючі зуби. Проте за цією дивною зовнішністю ховається один із найдивовижніших організмів на планеті.Голий землекоп мешкає у посушливих районах Східної Африки, переважно в Ефіопії, Кенії та Сомалі. Майже все життя він проводить під землею у складній системі тунелів, довжина яких може сягати кількох кілометрів. У цих лабіринтах живуть великі колонії, іноді чисельністю понад 200 особин.Найбільше вчених здивувала їхня соціальна організація. Серед ссавців вона практично унікальна. Колонія нагадує не групу гризунів, а мурашник або бджолиний вулик. Тут є королева, кілька самців-виробників, робітники та солдати. Розмножується лише королева, а всі інші члени колонії займаються риттям тунелів, пошуком їжі, доглядом за потомством і захистом нори. Така форма суспільства називається еусоціальністю і є надзвичайно рідкісною серед хребетних тварин.Королева підтримує свій статус не лише поведінкою, а й фізіологією. Після здобуття влади її організм буквально перебудовується. Хребет подовжується, збільшується розмір тіла, що дозволяє народжувати великі виводки. У деяких випадках одна самиця може дати життя сотням нащадків протягом свого життя.Ще дивовижнішою є їхня тривалість життя. Зазвичай дрібні гризуни живуть від двох до чотирьох років. Голий землекоп легко доживає до 30 років, а деякі особини перевищують навіть 35 років. Для тварини такого розміру це біологічний феномен. Якби людина старіла з такою ж швидкістю відносно свого розміру та обміну речовин, її тривалість життя могла б перевищувати кілька століть.Особливо зацікавило вчених те, що з віком землекопи майже не демонструють типових ознак старіння. У більшості тварин ризик смерті з кожним роком зростає. У голих землекопів цей ризик залишається напрочуд стабільним протягом десятиліть. Саме тому вони стали однією з головних моделей для досліджень механізмів старіння.Не менш вражаючою є їхня стійкість до онкологічних захворювань. Протягом багатьох років випадків раку у цих тварин взагалі не знаходили. Сьогодні відомо, що пухлини все ж можуть виникати, але надзвичайно рідко. Їхні клітини мають особливі механізми контролю росту, а тканини містять специфічну високомолекулярну гіалуронову кислоту, яка, ймовірно, допомагає пригнічувати розвиток злоякісних новоутворень.Ще одна унікальна риса пов'язана з виживанням у середовищі з дефіцитом кисню. У переповнених підземних норах повітря часто містить дуже мало кисню та багато вуглекислого газу. Для більшості ссавців такі умови були б смертельними. Голі землекопи виробили дивовижну адаптацію. Під час гострої нестачі кисню їхній організм здатний частково переключатися на використання фруктози замість глюкози для забезпечення життєво важливих органів енергією. Подібний механізм практично не зустрічається серед ссавців.Їхня нервова система також відрізняється від нашої. Голі землекопи слабко реагують на деякі типи болю, особливо на подразнення кислотами. Це пов'язано зі змінами у роботі больових рецепторів та нервових волокон. Для науки це відкриває перспективи створення нових знеболювальних препаратів.Навіть температура тіла цих тварин поводиться незвично. На відміну від більшості ссавців, вони не можуть ефективно підтримувати постійну температуру організму. У певному сенсі їх можна назвати майже холоднокровними ссавцями. Для зігрівання вони збираються великими групами у спільних камерах нори.Харчуються землекопи переважно підземними бульбами та кореневищами. Цікаво, що вони часто виїдають лише внутрішню частину великої бульби, залишаючи зовнішню оболонку неушкодженою. Рослина продовжує жити й відновлюватися, забезпечуючи колонію їжею ще тривалий час. По суті, це своєрідне підземне «фермерство».