Європа знову демонструє свою «стабільність» — ту саму, де ракети й дрони над Україною вже не викликають шоку, а обстріл військового літака піротехнікою сприймається як «інцидент без наслідків». На авіабазі в Німеччині невідомі зловмисники обстріляли транспортний C-130 одразу після зльоту. І хоч машина не постраждала, сигнал — більш ніж тривожний: у серці ЄС хтось безкарно грається з безпекою, ніби це святковий феєрверк, а не атака на військовий об’єкт.Цей випадок — не дрібниця. Це дзвінок. Дзвінок про те, що Європа загрузла у власній самозаспокоєності. Їй зручно говорити про «підтримку», поки не горять власні міста. Їй вигідно обговорювати «дипломатію» й «формати переговорів», поки війна залишається за межами їхніх кордонів. Але реальність така: вона вже поруч. У вигляді піротехніки сьогодні — і, можливо, у вигляді теракту завтра.Скільки ще це триватиме? Скільки ще буде беззубих заяв про «глибоке занепокоєння»? Коли нарешті західні уряди визнають очевидне: росія веде війну не лише проти України. Вона атакує світ, який досі вірить, що можна всидіти між страхом і комфортом. І поки Захід тягне час, ця війна просочується все далі — в повітряні бази, у кіберпростір, у політичні системи.Ми воюємо не лише за свою землю. Ми тримаємо лінію, яка відділяє свободу від хаосу. Але якщо світ і далі спостерігатиме, як агресор перевіряє межі дозволеного — завтра ці межі зламаються вже не біля Харкова, а біля Берліна чи Парижа.Це не заклик до паніки. Це заклик до дії. Пора перестати тішити себе ілюзіями про «обмежену агресію» та «керовану ескалацію». Час діяти різко, рішуче, системно: збільшити оборонні бюджети, зняти політичні гальма на постачання зброї, закрити всі шпарини у безпеці. Бо ворог не зупиниться сам.Світ, який не реагує на удари, неминуче отримає сильніші. І якщо сьогодні реакція Європи — це чергове комюніке про «неприпустимість» і «розслідування», то завтра цим комюніке вже не буде кому підписати.EMINEM ✙ | Підписатись