​Крістофер Нолан пояснює свою любов до Девіда Лінча й те, як він надихався ним під час написання Memento:«Одним із фільмів, які я подивився, коли писав сценарій, був Lost Highway Девіда Лінча. Я фанат Лінча, але після перегляду в мене було відчуття: “Що це, в біса, було?” Фільм здався надто дивним, надто довгим. Я ледь не припинив його дивитися.А потім, приблизно за тиждень, я згадав цей фільм так, ніби згадував один із власних снів. І зрозумів, що Лінч створив форму фільму, яка відкидає тінь у пам’яті, набуваючи форми сну. Це як гіперкуб — тінь чотиривимірного об’єкта в нашому тривимірному світі.Це повертає нас до Ейзенштейна: кадр А плюс кадр Б дають думку В. Це найвища мета того, чого ти прагнеш досягти формою кіно. Ти намагаєшся створити щось, що не зводиться просто до плівки, яка проходить крізь проєктор.Я думаю, є й інші фільми такого типу — наприклад, The Tree of Life Маліка. І саме це Memento намагався зробити по-своєму — і, судячи з реакції глядачів, йому це вдалося. Найбільше я пишаюся тим, що досвід перегляду цього фільму не обмежувався самим фільмом як таким. Він виходив за свої межі, розтікався в різні боки. Він створював тривимірний наратив».📝Придбати навчання «Сторі Лаб» зі знижкою 42%🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories