ФОС

Спостерігаю черговий виток істерик різних людей через те, що нібито «образили» російську мову, виключивши її з переліку мов, на які в Україні поширюється дія положень Європейської хартії регіональних і міноритарних мов. Ну, так саме тому і слід було прибрати російську мову звідти, що зросійщення, яке тривало тут століттями поспіль, зробило цю мову зрозумілою для куди більшого числа українських громадян, ніж мешканців певного регіону чи нечисленних груп населення.Завданням Хартії є захист (1) регіональних мов, тобто мов, які традиційно використовуються більшістю населення певного регіону країни, (2) міноритарних (меншинних) мов, тобто мов, які традиційно використовуються меншістю населення певного регіону країни, та (3) нетериторіальних мов, тобто мов, які традиційно використовуються меншістю населення країни, однак не повʼязані з конкретним регіоном, як-от їдиш або ромська мова. В той же час Хартія не має своїм обʼєктом (1) мови, які є менш поширеними в країні, а також (2) мовні меншини та національні меншини, хоча Хартія й впливає на становище таких меншин.Відповідно, оскільки російська мова не є в Україні ані регіональною, ані міноритарною, ані нетериторіальною мовою, то в тому переліку їй і не місце. Це не означає, що на російську мову перестали поширюватися положення ст. 10 Конституції України, Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, Закону України «Про національні меншини» та інших правових актів.

…Маріюпільська грецька література є в значній мірі новина навіть для самих маріюпільських греків. Тим більш вона зовсім невідома на Україні, чи взагалі поза межами Маріюпільщини. Пригнічена царським режимом, позбавлена друкарського варстату, загнана своєю ж «власною» грецькою буржуазією, що визнавала лише стару церковну або так звану «очищену» закордонну грецьку мову, література на місцевій народній мові все ж уперто пробивала свій шлях і виконувала свою клясову функцію. Не зважаючи на довгий культурний гніт, на жорстоку русифікацію з боку царату, подібно до вогню, що його засипано сміттям, у грецьких селянських масах Маріюпільщини продовжувала зростати література… …Як уже сказано, ніякої літератури грецькою мовою на Маріюпільщині до 1930 р. не друковано. Одначе колись були досить поширені старовинні книги, писані старо-грецькою мовою. Ці книги, інколи досить давні (XVII віку), почасти ж видані у ХІХ віці, були або привезені ще з Криму, разом з переселенням, або одержані з-за кордону пізніше (наприклад, деякі Венеціянські видання). Цих книг і за наших часів можна де-не-де знайти по селах. Нема чого казати, що ці книги, бувши в нас колись єдиною друкованою грецькою літературою, разом з тим були перейняті старовинною февдальною ідеологією, й що грецька буржуазія та духівництво усіляко підтримували пошану до них та до тієї незрозумілої масам мови, якою вони були писані. Разом з тим поширювано зневажливий погляд на місцеву мову, що є ніби псований жарґон, непридатний для літературного вжитку, мова, що її треба соромитись… …грецька буржуазія або силкувалась зрусифікуватись, ставлячись байдуже або зневажливо до всього грецького, або плекала завзятий націоналізм, орієнтуючись на «панеллінську» культуру, незрозумілу масам закордонну мову та старий етимологічний надзвичайно важкий правопис… К. Костан1932

«…Історія маріупольських греків надзвичайно цікава не лише в контексті історії України, яка за останнє століття пройшла тривалий шлях створення власної державності. Приазовські греки є прикладом еволюції етносу в регіоні активних міжнаціональних контактів за умов розвитку та зміни економічних, соціальних і політичних процесів, у різних суспільно-економічних формаціях. Особливості матеріальної та духовної культури маріупольських греків (зокрема мовні), що автономно розвиваються протягом щонайменше двох сотень років, спонукають нас визначити об'єкт дослідження - маріупольських греків - як окрему етнічну групу з низкою властивих лише їй національно-культурних особливостей та обставин етногенезу. Такий підхід, зокрема, знімає досить поширену тезу дореволюційної та радянської історіографії про татаризацію еллінської культури давньогрецького населення Криму і натомість дозволяє говорити про самостійний розвиток певної етнічної частки, що відкололася від материнського етносу десь у середині І тис. н. е., в подальшому розвивалася як етнічна меншина в поліетнічному середовищі поза активними, регулярними зв'язками з еллінським культурним світом, а в епоху середньовіччя сформувалася як етнос “греки Криму”. Етнокультурні процеси, що відбувалися в його середовищі за часів татарського панування,' маловивчені. Проте з певною мірою відповідальності можна стверджувати, що на момент виселення християн з півострова в ньому відбувалися не лише асиміляційні, а й консолідаційні процеси, які грунтувалися на ідеях національно-визвольного руху “райя”. Існування двох субетнічних груп в грецькому етносі Криму, переселення разом із ними до Росії грузин, волохів, караїмів тощо, красномовно свідчило про те, що в етнічному конгломераті, який російські дорадянські історики визначали назвою “кримські християни”, грецька складова відігравала провідну роль, що зокрема підтверджується подальшою асиміляцією нею цих нечисленних етнічних компонентів. В умовах Кримського ханства релігійна орієнтація та громадянська безправність “райя” були найвпливовішими чинниками збереження ними етнічної автентичності. Переселення християн до Приазов'я наприкінці XVIII ст. надало етнічній спільноті напрочуд сприятливі умови для етнокультурного відтворення. В межах автономного Грецького округу в середовищі поселян консолідаційні процеси набули подальшого розвитку, нечисленні етнічні групи асимілювалися, етнос оформився у самостійний, що складався з двох субетнічних груп: греко-еллінів [румеїв] і греко-татар [урумів]. Розгляд основних компонентів господарського, громадського і культурного життя грецьких поселян у їхньому історичному розвитку дозволяє визначити найважливіші етапи етнічної історії меотійських греків в Україні. Її початком можна вважати 1778 р., коли значна частина християнського населення Криму, оселившись у Новоросії, стала основою маріупольської грецької громади, що згодом оформилася в етнос, який ми називаємо “маріупольські греки”...» Л. Якубова1999 р.

1937-38 роки стали трагічними в історії багатьох народів (якщо не всіх), що мешкали на території СРСР. В межах наказу № 00447 НКВС розгорнув цілий ряд національних операцій. Протягом кількох місяців руку радянської репресивної машини відчули на собі німці, поляки, литовці, латиші, естонці, карели, фіни, румуни, болгари, македонці, курди, перси, пуштуни, китайці, корейці і багато інших... Всі операції були актами геноциду.Початок так званій "Грецькій операції" поклала директива НКВС № 50215 від 11.12.1937, яка наказувала органам НКВС від 15 грудня здійснити арешти всіх радянських греків, що підозрюються в шпигунській, диверсійній, повстанській і націоналістичній антирадянській діяльності.Жертвами "Грецької операції" стали надазовські греки, понтійські греки та спільноти етнічних греків – етноси, котрі радянська влада буквально напередодні рекордними темпами намагалася підігнати під уявлення більшовиків про єдину (уніфіковану) радянську грецьку меншину. Не минуло й десяти років, як уже приналежність до цієї меншини стала достатнім приводом для арешту за підозрою в антирадянській діяльності. Здається, немає жодної родини надазовських греків, яку б оминула трагедія. Сьогодні відомо про 3479 надазовських греків, заарештованих за сфабрикованими підозрами, з яких понад 96% було розстріляно. Точної кількості репресованих не встановлено, оскільки частину архівних матеріалів в рф досі не розсекречено. Більшість "запланованих" арештів провели ще в грудні 1937 – на початку січня 1938. Уже 10.01.1938 з'явився перший розстрільний список зі 174 осіб, де під номером 8 значиться мій прапрадід – Агбаш Микола Ілліч, уродженець села Чермалик, маляр колгоспу "1-й Кирилівський". Невдовзі дісталися і до обох дідових братів: середнього брата Леонтія також розстріляли, молодшого брата Івана було засуджено до 4 років ВТЛ, звідки він так і не повернувся...

Втрачено будівлі:1. храму Св. Киріакії Нікомідійської 1812 р. (с. Стила);2. храму Свв. апостолів Петра і Павла 1813 р. (с. Старогнатівка);3. храму Св. Теодора Стратилата 1820 р. (с. Костянтинопіль);4. храму Св. Георгія Змієборця 1824 р. (с-ще Сартана);5. храму Св. Іллі Пророка 1844 р. (с. Чермалик);6. храму Св. Теодора Стратилата 1859 р. (с-ще Мангуш);7. храму Св. Іоанна Златоустого 1863 р. (с-ще Ялта);8. храму Свв. рівноапостольних Костянтина й Олени 1868 р. (с. Гранітне);9. храму Св. Марини Антиохійської 1871 р. (с. Комар);10. храму Св. Миколая Чудотворця 1877 р. (с. Нова Каракуба);11. храму усіх святих 1880 р. (с. Анадоль);12. храму Успіння Прс. Богородиці 1882 р. (с-ще Старий Крим);13. храму Св. Георгія Змієборця 1885 р. (с. Староласпа);14. храму Св. Архистратига Михаїла 1886 р. (с. Новомлинівка);15. храму Св. Георгія Змієборця 1890 р. (с-ще Велика Новосілка);16. храму Св. Георгія Змієборця 1890 р. (с-ще Старобешеве);17. храму Св. Трійці 1895 р. (с. Старомлинівка);18. храму Воскресіння Христового 1895 р. (с. Новогнатівка);19. храму Св. Димитрія Солунського 1896 р. (с. Роздольне);20. храму Св. Теодора Стратилата 1897 р. (с. Малоянисоль);21. храму Св. Пантелеймона Цілителя 1898 р. (с. Новобешеве);22. храму Свв. рівноапостольних Костянтина й Олени 1901 р. (с. Кременівка);23. храму Преображення Господнього 1904 р. (с. Багатир);24. храму Успіння Прс. Богородиці 1910 р. (с. Улакли).

2 листопада — #фінальна кураторська #екскурсія виставкою “Надазовські греки: шляхи ідентичності”.Чому надазовські греки (уруми і румеї) - це автохтонний народ України і їх не варто ототожнювати з греками, що мешкають у сучасній Греції? Чому саме урумська та румейська мови сьогодні потребують захисту? Поговоримо і про це. Приходьте.💡🟥🟥🟥 Звертаємо увагу, що у зв’язку з можливими графіками відключень електроенергії час початку події може змінитися. ⏰ Попередньо плануємо розпочати о 13:30 ⏰Якщо будуть зміни через екстренні відключення — ми зробимо все можливе, щоб повідомити про це завчасно. Дякуємо всім за розуміння 🤗Щоб усім у залі було комфортно, просимо заповнити коротку форму реєстрації:https://forms.gle/y57vU1APHqMhZ2tE7📍 Національний музей Голодомору-геноциду, м. Київ, вул. Лаврська, 3.⸻Ініціатива «Надазовські греки: шляхи ідентичності» реалізується ГО «Надазовські греки: уруми і румеї» у партнерстві з Національним музеєм Голодомору-геноциду та КУ "Маріупольський краєзнавчий музей".

Підсумки комісії з перевірки Грецького державного театру Донбасу на сторінках газети "Колехтивістис" у 1936 році: "...Руководство Греческого театра в этом году, когда художественным руководителем стал тов. Деглари, допустило большой политический просчет – ставило произведения на языке иностранных греков, который абсолютно непонятен трудящимся грекам Донбасса. Руководство забыло, что театр создан для обслуживания трудящихся греков Донбасса и работает в среде греков Крыма, Абхазии. Так «Платон Кречет» (одно из лучших произведений театра) был переведен на язык димотики, который не понимает ни одно греческое местное население СССР. Доказательством этого служат отзывы трудящихся сел Чермалык, Ялта, Сартана и др., где был показан спектакль. Упущения и вражеская установка были признаны тов. Деглари и сейчас он направил свою работу на ликвидацию этих недостатков..."Колехтивістис у 1937 році. Рубрика "Греческий театр в селе":• 2 июня: Никогда еще в Анадоли не собиралось столько людей, как 26 мая. Греческий государственный театр Донбасса представил национальный концерт. 27 мая был показан спектакль «Каменный гость» Пушкина. Колхозники выражают огромную благодарность Греческому театру и приглашают его чаще наведываться в село.• 6 июня: 1 июня в с. Сартана Греческий театр показал спектакль «Каменный гость». Колхозники еще под впечатлением от постановки «Платон Кречет» в 1936 году, когда мало кто понимал язык артистов. Теперь все изменилось. Д. Телечи, переведший поэму Пушкина, приблизил его к широким румейским массам. Колхозники Сартаны с большим энтузиазмом приветствовали актеров, которые уже имеют большой успех. Театр все увереннее проводит ленинскую национальную политику.• 12 июня: 29, 30 и 31 мая Греческий театр находился в с. Чермалык. Никогда театр не производил такого впечатления, как теперь. В прошлом году, в апреле в селе был показан «Платон Кречет», но никто не понял язык актеров. Теперь театр поставил «Каменного гостя» Пушкина на мариупольском диалекте. Колхозники хорошо понимали речь. Когда спектакль закончился, зрители аплодировали и выразили большую благодарность Греческому театру.

16.07.1927Мурзенко А.М.Про еллінізацію румеїв«...Как же проводится политика партии в Сталинском и Мариупольском округах?В 1926 г. созываются в Мариуполе курсы для учителей и для изучения эллинского языка. Курсы продолжаются целый... месяц. Обычно о качестве работы судят по результату. И что же? Во вновь открытых греческих группах Сталинского и Мариупольского округов вновь испечённые, наскоро подготовленные, кое-как научившиеся читать и писать (вернее, списывать с книги) учителя берутся за обучение детей на греческом языке. Грекам навязывают "родной" язык и, имея за собой основу – "политика партии", вводят новогреческий язык в школах. Немного тошно от такой эллинизации: в их "родном" языке оказалось 50% знакомых слов, не говоря о совершенно непонятных для греков окончаниях и членах, определяющих род слова, а также вообще грамматических изменений слова. И вот, язык, который понимался нашими греками-дедами, на котором сейчас говорит кто-то и где-то, стал нашим родным языком, а для наших детей материнским. Результат работы за один год: дети научились читать и списывать с книги. Учителя больше этого дать детям не могли, так как и у них у самих иссяк запас знаний греческого языка. А условия работы: единственный букварь, который (смешно и печально) служит букварём и для детей и для... учителей. Перспективы работы в этом году: тот же единственный букварь, та же подготовка учителей и абсолютно никакого учебника, пособия, литературы. Эллинизируйте, товарищи наше поколение. Но не так ужасны условия работы, как тот "родной" язык, преподносимый детям. В результате обучения на таком языке ребёнок не в состоянии по поручению матери пойти купить ничтожную коробку спичек.Мне, как педагогу современному вполне понятно значение обучения ребёнка на материнском языке. Но тогда дайте ребенку материнский язык. А если такого языка для отдельной "области" населения нет, не надо его создавать искусственно, вводя какой подходит язык, напоминающий ему язык матери...»

Кримських переселенців ввели до Маріуполя 15 серпня 1780 року. Змучених дворічним переходом, який забрав життя понад 4 тисяч одноплемінників, кримців зустрічала урочиста пальба полку Війська Донського полковника Харитонова. А митрополит Ігнатій тут же почав бити земні поклони і слізно дякувати за порятунок з татарського полону, старанно відпрацьовуючи отримані дари і хабарі від російської самодержиці. Значно менше митрополита турбували біди його пастви.Російську владу, очевидно, теж не обходила трагедія цілого народу, насильно виведеного з Криму. Усі ці генерал-губернатори, поручики і підпоручики, через дії котрих мої предки змушені були два довгих роки потерпати в голому степу від хвороб, холоду і голоду, марили орденами, салютами і фанфарами.А про що ж мріяли кримські греки? – Про Крим! І до Криму поривалися! Всім серцем, всією душею мріяли про повернення додому! Бо хренові рятівнички не від татарського полону їх позбавили, а від рідних осель. Звісно, мрії про повернення так і не судилося справдитися.

Загалом, історія про перехід у багатьох випадках давньогрецького звукосполучення "хі" в румейській у "ши"/"шу" іноді приводить до несподіванок. До прикладу.В ялтинському діалекті румейської щура називають словом "шу‌рка". І, перш ніж перейти до хі→шу, слід знати, що румеї настільки полюбляють зменшувальні форми слів, що деякі повні форми слів взагалі перестали вживати. Така доля, очевидно, спіткала і слово "шу‌рка", яке не вживається інакше, як зі зменшувальним суфіксом "-ка". Якщо позбутися суфікса, то лишається корінь "шур", який, на перший погляд, і є українським словом "щур". Та це лише на перший погляд. Тому що відсутня потреба в переході шч→ш. Натомість логічним видається звернення до давньогрецького слова χοίρος (хірос) – свиня. Тож, виходить, щурів ялтинські й урзуфські румеї називають буквлаьно свинками. До речі, українці мають для щура і назву пацюк. Тож, можливо, традиція називати щурів свинками не така вже і дивина.Нез'ясованим тут залишається питання, чи пов'язані між собою слова "шур(ка)" та "кшул". Першим словом, повторюсь, називають щура в ялтинському діалекті румейської. Другим же словом називають щура в судацьких діалектах – сартанському і малоянисольському.