Футбол з вертольоту | Маніфест краси Сьогодні філософська тема в нашій авторській колонці: л...

📖Маніфест краси Сьогодні філософська тема в нашій авторській колонці: лаконічно - в українському футболі катастрофічний дефіцит атакуючих гравців, які можуть творити та бути результативними. Взагалі у світовому футболі є певна тенденція, коли форварди коштують не мільйони, а вже десятки/сотні мільйонів євро. Якщо ще в 90-ті чи на початок 00-их хороший нападник вартував 10-20 мільйонів, то зараз за гравця атаки топи готові платити 100, і все одно їх важко знайти на всіх.Але ми до наших реалій. Часто лінія тих, хто відповідає за креатив у наших сильних командах - іноземці. Захисники, воротарі, опорники - майже всюди українці, тобто ті позиції, де треба «битися/боротися», «зіграти проще». У лінії атаки ситуація набагато складніша. Є підхід «Шахтаря», який стратегічно навіть не підпускає туди українців. Зараз відбувся трансфер юного Бруніньйо, а на підході влітку, як кажуть, ще 2-3 чергових «ніньй». І результат доводить, що такий підхід - оптимальний, бо найбільш гучні успіхи клубу завжди повʼязані з joga bonito лінії атаки. Коли ми згадуємо «Металіст» Маркевича, то це майже завжди були топові аргентинці та бразильці попереду. Не було би того ореолу без Соси, Тайсона, Марлоса, Шавьєра і тп. Так, є підхід «Динамо», яке останні роки віддає на відкуп позиції в нападі доморощеним гравцям. Однак, вважаю, там трохи інша стилістика, яка фактично зафіксована у культових «конспектах»: найкращі роки клубу - вертикальний і швидкий футбол, із блискавичними переведеннями, фланговими атаками, переміщеннями півзахисників та нападників. Ключ до успіху «динамівської машини» - прекрасна підготовка, хоча звісно завжди знаходилось місце маестро - Буряк, Заваров, Белькевич, Чернат, Буяльський. Однак в усі часи у клуба була хороша академія та можливість збирати вершки з усієї країни. Але давайте глянемо на інших. У «Карпат» у побудові атак ключову роль відіграє Бруніньйо, ще плюс Фаал. «Металіст 1925» робить ставку на швидкість та потужність гравців з ринку Албанії, а також дає шанс цьому дуже талановитому, але ще сирому «фантазіста» Баптістелло. Навіть у Ротаня велику роль при побудові атак відіграє Емерллаху. «Кривбас» повністю залежний від банди своїх латіносів. Дуже показово побудована команда у Нагорняка: маловідомі іспанці сильніші за середньостатистичного українця саме за технічним оснащенням, за розумінням, за дріблінгом і швидкістю просування мʼяча, ми про це писали в статистиці. Ще більш показово відбувається ситуація в нижчих лігах. Багато команд там непогано організовані, структуровані, але абсолютно не креативні, гравців, які можуть системно робити різницю обмаль. Дахновський, який має природній хист до такого «дворового» футболу, зараз ледь не найяскравіше обличчя ПФЛ. І це все йде звісно з дитячого футболу, з підготовки дітлахів. Часто на ДЮФЛ спостерігав, як жорстко тренери «піхають» діткам за ініціативу, за ризик, спроби обіграти. Якщо при цьому втрата мʼяча - все, ця дитина одразу отримає дозу відбірного матюччя. Я знаю, що потрохи це змінюється і багато хто з молоді намагається знайти баланс між креативом і красою та результатом. Бо лише так можуть зʼявлятися таланти, що здатні творити, а не лише пресингувати та, вибачте, ригати на полі. Role model для нас є Роман Яремчук, який паше як віл, але програє конкуренцію у більш-менш сильному клубі. Програє і Судаков, який для Україні був топіщем, але у «Бенфіки» геть інші стандарти для гравців атаки. Нам потрібні юні таланти, що творять, що можуть потягнути на себе ковдру і зробити різницю. Бо наша збірна ще довго не зможе на щось претендувати; банально, фізично ми вже не можемо перебігати опонентів, а чисто на класі та майстерності більшість з серйозних команд нас переграє, як знущався над нами Дьйокереш. І лише системна робота, починаючи з самих низів, зможе пробити цю скелю «бій-біжи». Україні потрібні таланти, як гравці, так і тренери, і функціонери, які побудують правильну еко-систему. Інакше буде болісно.