Футбол з вертольоту | БЕЗУМСТВО Ми часто критикуємо наших функціонерів, менеджерів, клуби – ...

БЕЗУМСТВО Ми часто критикуємо наших функціонерів, менеджерів, клуби – і, на наше переконання, є за що. Ми часто ставимо за приклад європейські стандарти, надаючи статусу «європейський» Божого замислу. Це ніби щось святе, непорочне, чисте та прозоре як сльоза немовляти. Але чи є так? Справжнє безумство охоплює «великі» гранди європейського футболу. Велика кількість грошей та тиск завищених очікувань плавить навіть стабільні фортеці спортивних успіхів. На тижні ми писали про «Реал» в контексті Луніна, але якщо розібратися – то там хаос, справжній хаос імені Флорентина Переса та його пристрасті до марнославства. На виході ми маємо розвалений колектив, який ще донедавна вважався непереможним на європейській арені. Довгий час сильно штормить МЮ. Дуже показово було бачити обличчя Аморіма до призначення в «Манчестер Юнайтед», під час роботи і після. Португалець ніби постарів на 10 років за свою каденцію в МЮ і лише після звільнення наче знову навчився посміхатися. А їх трансфери – це справжнє «мистецтво»: як швидко спускати сотні мільйонів фунтів в унітаз. І що роблять боси МЮ після звільнення Аморіма? Звичайно, беруть «манчестерське» серце, яке вдало починає свій етап роботи і ніби демонструє «вдалість» вибору перемогою в дербі. Чи можемо ми після цього звинувачувати Ігоря Суркіса в його любові до «динамівських сердець», коли один із найпопулярніших клубів світу робить буквально те саме?! Конкурентом МЮ в безумстві може сміливо вважатися «Челсі» імені Тода Боелі, де навіть Гугл не спроможний порахувати всіх гравців, які пройшли через структуру Синіх за останні кілька сезонів. Американцю і його гаманцю ми, звичайно, вдячні за трансфер Мудрика, який став дефібрилятором для «Шахтаря» та всього нашого футболу – але це точно не про адекватність. І недавнє звільнення Марески це ще одне свідчення цього безумства. Такі періоди охоплюють різні клуби: «Барселона» досі не може звести дебіт з кредітом, у перманентній стагнації живе «Мілан», не зрозуміло яку стратегію переслідує «Тотенхем», провалюються мільйонні трансфери, витрачаються нереальні кошти і все більше надувається мильна бульбашка футбольного фінансового безумства. І чи можемо ми після цього критикувати Геннадія Буткевича, що його «розпаковують», як любить казати одна весела ютюб-передача?! У порівнянні з невдачами великих клубів його спроби посилення улюбленої команди – взагалі дитячий садок. Так, ви скажете, вони заробляють такі кошти – але по факту ні, багато з клубів так само потрапляє в борги і живе за рахунок власника, лише гроші на них заходять більш тонким та грамотним шляхом. Тому критикуючи Буткевича ми повинні памятати, що він не робить нічого дивного чи особливого, а навпаки намагається побудувати сильну команду у складний час. Це не є індульгенцією нерозумних менеджерських рішень, але це точно пояснює мотивацію «Полісся» чи «Металісту 1925» і нам важко казати, що це у нас якісь тубільці живуть – бо в Європі все відбувається так само. І у цей новий час безумства все більше на перший план виходить потенціал «мізків», тобто людей, які можуть менеджерити процеси з максимальним KPI та ефективністю для організації. У європейському футболі ми потрохи переходимо до моделі північноамериканського спорту, коли у всіх є відносно рівні фінансові можливості, і на перший крок виходять саме управлінські рішення. Ринок формує нові виклики і на ці виклики готовими будуть відповідати кваліфіковані люди, лише так можна буде вигравати конкуренцію. Не лише гроші – а й уміння їх правильно витратити. Чисто інтуїтивно є відчуття, що ми на порозі великих глобальних змін у футболі, аби гра розвивалась, а індустрія була конкурентною. І було менше цього безумства і більше раціональних логічних рішень.PS: цей матеріал написаний в рамках понеділкової редакційної статті, якщо вам вона сподобалася чи подобається наш канал - можете підтримати його ось тут: https://send.monobank.ua/jar/6USVbrKqSE