Fuente
Furankotikku ᛋᛋ 🇪🇺 | Pāx Rūthēnica 🇺🇦 | Шевченко і ГаличинаЧи думали сте колись за то, жо Тарас Григорович нїґ...
344 Vistas/Alcance
2026-10-18 10:32
Mensaje №38486
Шевченко і Галичина
Чи думали сте колись за то, жо Тарас Григорович нїґди не писав тай нїц не згадував за Галичину, за Підавстрійску Русь загалом?
Бо такого й не було
Одну оповідку, яка показує хоть умовну зацїкавленість Шевченка Галичинов, написав Платон Лукашевич, поміщик з Полтавскої ґубернії, в якого Шевченко чєс від чєсу гостював. Лукашевич був особисто знакомий з Яковом Головацким тай Іваном Вагилевичем і в своїй бібльотицї мав примірник «Русалки Днїстрової», яку одного разу читав разом з Шевченком, а саме вірш «Мадей» Івана Вагилевичє. За що лишив слїдуючі слова в листї авторови:
Коли Вашу листину получив, той час з паном Шевченком читовали Вашого «Мадея», що єсте напечатали в Бодині (тобто в Будимі); дуже жалко, що таковую поезію народную оставили; дарите нас чистою мовою Бескедською, ібо вона наша прадідівська [...] коли був у мене Шевченко, я запропонував йому запозичити у Вас деякі слова і форми Ваші, і він згодився.
Але чи скористав щось Шевченко з галицкої лєксики, або галицких форм? На то маєм відповідь Юрія Шевельова, вкраїньского мовознавцє, який дав на то однозначний вислїд:
Тут дуже цікава позиція самого П. Лукашевича. Правда, він не пише, чим він обґрунтував свою пропозицію використати галицькі слова в поезії, але, очевидно, це мотивувалося загальноромантичними основами світогляду автора листа. І це, власне, єдино певно у цьому свідченні, бо в нас нема серйозних підстав думати, що ця розмова справді була і що Шевченко справді вирішив послухати поради Лукашевича. Бо проти цього говорив би і загальний далеко не приязний кінець кінцем характер стосунків поета з Лукашевичем, і той факт, головне, що аналіза мови «Кобзаря», скільки можна бачити, не виявляє жадних прямих слідів інтересу Шевченка до галицької лексики.
Себто, або здибанки Шевченка з Лукашевичем в тих обставинах, коли они читали «Русалку» не було, або була, але Платон Лукашевич нїц не казав Шевченкови, або казав і Шевченко сє не згодив, або збрехав.
Павло Зайцев: «Життя Тараса Шевченка. Нью-Йорк - Париж - Мюнхен», 1955 рік, с.102
Юрій Шевельов: Внесок Галичини у формування літературної української мови
Приписати сє на канал
Вспільнота
Чи думали сте колись за то, жо Тарас Григорович нїґди не писав тай нїц не згадував за Галичину, за Підавстрійску Русь загалом?
Бо такого й не було
Одну оповідку, яка показує хоть умовну зацїкавленість Шевченка Галичинов, написав Платон Лукашевич, поміщик з Полтавскої ґубернії, в якого Шевченко чєс від чєсу гостював. Лукашевич був особисто знакомий з Яковом Головацким тай Іваном Вагилевичем і в своїй бібльотицї мав примірник «Русалки Днїстрової», яку одного разу читав разом з Шевченком, а саме вірш «Мадей» Івана Вагилевичє. За що лишив слїдуючі слова в листї авторови:
Коли Вашу листину получив, той час з паном Шевченком читовали Вашого «Мадея», що єсте напечатали в Бодині (тобто в Будимі); дуже жалко, що таковую поезію народную оставили; дарите нас чистою мовою Бескедською, ібо вона наша прадідівська [...] коли був у мене Шевченко, я запропонував йому запозичити у Вас деякі слова і форми Ваші, і він згодився.
Але чи скористав щось Шевченко з галицкої лєксики, або галицких форм? На то маєм відповідь Юрія Шевельова, вкраїньского мовознавцє, який дав на то однозначний вислїд:
Тут дуже цікава позиція самого П. Лукашевича. Правда, він не пише, чим він обґрунтував свою пропозицію використати галицькі слова в поезії, але, очевидно, це мотивувалося загальноромантичними основами світогляду автора листа. І це, власне, єдино певно у цьому свідченні, бо в нас нема серйозних підстав думати, що ця розмова справді була і що Шевченко справді вирішив послухати поради Лукашевича. Бо проти цього говорив би і загальний далеко не приязний кінець кінцем характер стосунків поета з Лукашевичем, і той факт, головне, що аналіза мови «Кобзаря», скільки можна бачити, не виявляє жадних прямих слідів інтересу Шевченка до галицької лексики.
Себто, або здибанки Шевченка з Лукашевичем в тих обставинах, коли они читали «Русалку» не було, або була, але Платон Лукашевич нїц не казав Шевченкови, або казав і Шевченко сє не згодив, або збрехав.
Павло Зайцев: «Життя Тараса Шевченка. Нью-Йорк - Париж - Мюнхен», 1955 рік, с.102
Юрій Шевельов: Внесок Галичини у формування літературної української мови
Приписати сє на канал
Вспільнота