Рік тому я повернувся з FTC Games у Черкасах і вирішив більш-менш серйозно займатися кросфітом.
Учора повернувся з FTC Games і подумав: може, мені вже час із цим закінчувати 😅
Але про все по черзі.

Перший комплекс був кваліфікаційним:

AMRAP 6 хвилин
1 Devil Press із двома гантелями по 15 кг
1 підйом носків до перекладини
2 + 2
3 + 3

І так далі, щоразу додаючи по одному повторенню.

Я закрив дев’ятий раунд і встиг зробити ще один Devil Press. Усього 91 повторення.

І це було справді круто.

Спочатку мій результат був другим, потім ще один хлопець зробив більше, і я став третім. У двох лідерів було 93 і 94 повторення. Тобто різниця зовсім невелика.

Враховуючи мої 67 кг і розміри хлопців, які були попереду, своїм результатом я дуже задоволений. Комплекс мені ідеально підійшов. Devil Press ішли добре, а підйоми носків до перекладини, як потім сказали кілька суддів, були чи не найкращими на турнірі. (це жарт, вони були звичайні)

Коротше, кваліфікацію я справді кайфанув.
За її результатами всіх учасників розподіляли на три категорії: Gold, Silver і Bronze. Я потрапив у Gold.

Далі була основна гонка:

250 метрів бігу
50 підйомів млинця 15 кг над головою
250 метрів бігу
50 станових тяг із вагою 70 кг
250 метрів бігу
500 метрів на гребному тренажері
250 метрів бігу
50 метрів burpee broad jumps
250 метрів бігу
50 метрів фермерської ходи з двома гантелями по 24 кг
250 метрів бігу
50 метрів випадів із двома гантелями по 15 кг
250 метрів бігу
50 кидків м’яча 10 кг
І фінальні 250 метрів бігу.

За регламентом, який я пам’ятав (і це моя проблема), у категорії Gold між станціями мало бути по 750 метрів бігу. Але кілька тижнів тому його змінили, і всі категорії бігли по 250 метрів. Я це оновлення пропустив і фактично готувався до іншого за характером комплексу.

Моя помилка 🤦‍♂️
Замість довгої гонки з великою кількістю бігу вийшов швидкий 25-хвилинний комплекс із великими серіями на станціях.

І він досить чесно показав мою слабку сторону. (Або я просто слабкий)

Кваліфікацію я проходив на тренуваннях три чи чотири рази. Один раз навіть із гантелями по 22,5 кг. Я знав свій темп, розумів переходи й був упевнений у кожному русі. Тому на турнірі показав майже максимум того, на що був готовий.

Основну гонку повністю не репетирував жодного разу.
Хотів устигнути все й одразу, займався іншими речами, недостатньо уважно перечитав регламент і не зробив цю гонку пріоритетом в останні тижні. Відповідно, на старті не мав ані перевіреної стратегії, ані нормального розуміння потрібного темпу.
Що тренував, те й реалізував. Що залишив на припущеннях, там і отримав невизначеність.

У результаті фінішував за 26:55, здається, шостим або сьомим із десяти атлетів категорії Gold.

Звісно, я очікував від себе більшого. Думав, що боротимуся за трійку, а десь усередині, якщо зовсім чесно, навіть розраховував на перемогу.
Тому результат мене засмутив.

Але він показав конкретні речі, над якими потрібно працювати: силову витривалість у довгих серіях, абсолютну силу, аеробну базу та здатність швидко відновлюватися між станціями.
Після кваліфікації ще й досить сильно прихопило поперек. Основний комплекс я пройшов повністю, а тепер кілька днів дам спині нормально відновитися.
Та попри спортивний результат, у цієї поїздки була інша, дуже приємна частина.

Я зустрів багато людей, з якими познайомився ще минулого року. Команда FTC, організатори, тренери, судді, спортсмени зі Світловодська, Олександрії, Кременчука та Черкас.
Ми постійно перетинаємося на різних турнірах, тиснемо руки, обіймаємося, жартуємо й підтримуємо одне одного.
І в якийсь момент розумієш, що ці люди вже стали тобі по-своєму близькими. Мені це дуже подобається.

Між двома виступами ми з Мироном знову встигли сходити в черкаський зоопарк, де були ще минулого року. Потім заїхали до магазину іграшок і ще кудись. Коротше, влаштували собі невелику програму містом просто посеред змагань.

Не встиг тільки скупатися у Дніпрі, хоча планував. Було досить прохолодно, але мене це навряд чи зупинило б 🙂
Ми поїхали ще до нагородження. Попереду була довга погана дорога, темрява, робота РЕБів і GPS, який час від часу взагалі не розумів, де ми знаходимося.

Настрій після цього дня залишився дивний.
Трохи сумно через результат. Радісно через кваліфікацію, людей, Черкаси та день із Мироном. І водночас є відчуття, що великий змагальний сезон на цьому закінчився.

Можливо, ще буде стрілецький турнір або кілька зимових забігів. Але наступний серйозний старт, найімовірніше, вже на відборі у квітні.

А що з думкою закінчувати з кросфітом?

Схоже, закінчувати потрібно не з кросфітом, а із цим сезоном.

Трохи відпочити, відновити спину, дати емоціям влягтися. А потім почати будувати наступну версію себе: зберегти сильну гімнастику, додати важку атлетику, силу, швидкість і витривалість.
Коротше, побудувати атлета, якому не потрібно вгадувати формат майбутнього турніру.