Передаючи пораненого побратима медикам, військові часто говорять лише одну фразу:«Тепер він точно виживе».І ці слова означають довіру. Останню надію. Шанс на життя.Сьогодні, 10 липня, ми вшановуємо пам’ять медичних працівників, які загинули, рятуючи інших.Вони не йшли в атаку зі зброєю. Їхньою зброєю були турнікет, бинт, дефібрилятор, скальпель, знання та неймовірна відданість своїй справі. Вони першими поспішали туди, звідки всі інші намагалися вибратися. Під обстрілами, у зруйнованих лікарнях, на передовій, у стабілізаційних пунктах і каретах швидкої допомоги вони боролися за кожен подих, за кожен удар серця.На жаль, не всіх вдалося врятувати. Загинули й ті, хто до останнього рятував життя інших.Кожен загиблий медик - це не лише біль для родини, побратимів і колег. Це втрата людини, яка могла врятувати ще десятки, а можливо, й сотні життів.Ми схиляємо голови перед лікарями, бойовими медиками, фельдшерами, медичними сестрами, водіями швидкої допомоги та всіма, хто до останнього виконував свій обов’язок.Вони не шукали слави. Вони просто не могли залишити людину в біді.Їхні імена назавжди в наших серцях.Герої живуть доти, доки ми їх пам’ятаємо. 🇺🇦Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)