Всім доброго ранку понеділка!Ми часто занадто любимо ділити людей на “своїх” і “не своїх”, хороших і поганих. Наче фіксуємо, раз і назавжди.А воно ж не так працює.Ми всі для когось - правильні. А для когось - категорично ні. І справа не завжди в нас. І не завжди в них.Коли людина нам подобається, ми чомусь вирішуємо, що її треба підлаштувати під себе, під свої звички, під свій ритм. Наче вона - не жива, а річ, яку можна підігнати під розмір.А розмірів немає.Є характер. Є досвід. Є свої кути, свої тріщини, свої дивні кольори, які не завжди одразу зрозумілі.Та й людина ніколи не буває однакова. Сьогодні вона одна. Завтра інша. Бо це життя.Як картини імпресіоністів: підійдеш близько - хаос мазків. Відійдеш трохи - і раптом бачиш цілісний образ.Тож, мабуть, головне -не намагатися виправити ці мазки під себе. Не стирати те, що не вписується у твою картину світу.А спробувати зрозуміти, чи тобі взагалі хочеться дивитися.Бо “свої” люди - це не ті, кого вдалося змінити. Це ті, поруч з якими не виникає бажання переробляти.Ті, в яких навіть незрозуміле не дратує, а чомусь чіпляє.Їх у житті небагато., та напевно, так і має бути.І от за них точно варто триматися.Всім гарного початку тижня! Тримайтеся за своїх!Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)