Ситуація на Близькому Сході почала змінюватися швидше, ніж багато хто очікував. Після серії ударів іранських безпілотників по об’єктах союзників конфлікт фактично перейшов у фазу прямого протистояння.У ніч на 2 березня були атаковані одразу дві військові бази країн НАТО. Британська авіабаза Акротірі на Кіпрі та французька база Camp de la Paix в Абу-Дабі. Частину дронів над Кіпром вдалося перехопити, але сам факт атак став сигналом: іран більше не діє тільки через проксі.Реакція почалася одразу.Греція терміново направила на допомогу Республіці Кіпр два фрегати та винищувачі F-16 для посилення протиповітряної оборони.Але на рівні НАТО виявилася інша проблема - відсутність єдиної позиції.Генеральний секретар Альянсу Марк Рютте заявив, що НАТО як організація не братиме участі у військовій кампанії США та Ізраїлю проти Ірану. Фактично це означає, що рішення кожна країна ухвалює окремо.І тут позиції союзників розійшлися.Велика Британія зайняла більш жорстку позицію. Прем’єр-міністр Кір Стармер дозволив США використовувати британські військові бази для ударів по іранських пускових установках. Більше того, Лондон окремо заявив про можливість залучення українських експертів для боротьби з іранськими дронами в регіоні Перської затоки. Причина очевидна - саме Україна сьогодні має найбільший у світі практичний досвід протидії таким системам.Франція також продемонструвала готовність діяти. Президент Еммануель Макрон підтвердив право союзників на колективну самооборону та заявив про готовність захищати громадян ЄС у регіоні.Але інша частина Європи виступає за деескалацію.Іспанія зайняла найбільш жорстку опозиційну позицію. Прем’єр Педро Санчес заборонив США використовувати авіабази Рота і Морон для атак на Іран, пояснивши це тим, що такі дії не відповідають Статуту ООН. У результаті частину американської авіації довелося перебазувати до німецького Рамштайна.Німеччина теж не готова брати участь у наступальних операціях. Берлін заявляє про солідарність із союзниками, але робить ставку на дипломатію. Канцлер Фрідріх Мерц наразі намагається координувати переговорні зусилля із США, щоб не допустити неконтрольованої ескалації.Фактично зараз ми бачимо нову реальність:НАТО не розкололося формально, але всередині Альянсу з’явилися різні підходи до відповіді на кризу.Одні готові діяти силою.Інші намагаються зупинити подальше розширення війни.А це означає, що найближчі тижні можуть стати визначальними не тільки для Близького Сходу, а й для всієї системи безпеки, яку Захід будував десятиліттями.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)