В Одесі знову темно.Без світла. Без води. Без тепла.Перші хвилини завжди однакові. Роздратування, ліхтар, телефон у руках. Трохи метушні. А потім… відпускає. Бо це вже було. Бо ми це знаємо. Бо, як не дивно, ми до цього готові.Я багато разів писав, що таке може статися. І воно стається. Хтось підготувався краще, хтось ні. Але майже в кожного знайдеться свічка, заряджений павербанк, теплий светр, кілька пляшок води.Немає куди бігти.Нема чого гортати.З’являється пауза.Можна подзвонити батькам.Можна написати тому, з ким давно мовчали.Можна просто спитати: «Ти як? Тримаєшся?»Ворог дуже хоче, щоб ми зламалися саме тут - у побуті, у втомі, в дрібних незручностях. Але щоразу не виходить. Бо поки ми тримаємо одне одного, темрява не має шансів.Бо в єдності наша сила!Світло повернеться. Я в це вірю. А от те, що ми знову обрали бути людьми - це вже сталося.Тож тримаймося.І не відпускаймо одне одного.Немає води - пийте вино, в нас на Одещині його вистачить на років пʼять як мінімум)))))Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)