Костянтин Оборін.Полковник. Льотчик. Людина.Друг.Ми не раз писали про героїв, які залишають по собі не тільки звання — а й памʼять. Живу. Особисту. Гостру.Костянтин був саме таким.Він тісно співпрацював із нашим конструкторським бюро. Завжди на зв’язку. Завжди чесний, прямий, глибоко людяний.Між нами були не лише ділові контакти — було взаємне тепло. Повна довіра.Він завжди допомагав — і знав, що на нас теж можна покластись.Його позивний — “Камікадзе”.Але був він не про смерть. А про життя, віддане без залишку.Про безстрашність та готовність — завжди бути там, де треба.Якось приніс нам хвіст збитого «Орлана». Подарував як символ: ми працюємо не дарма. Ми робимо правильну справу.Ми разом — на одній стороні.Йому було 63.Але він продовжував літати. До останнього.Командував ескадрильєю, виконував бойові завдання, жив не за віком — а за совістю.Таких уже майже не лишилось.Нам болить.Не тільки як команді. Не тільки як українцям.Нам болить — як людям, які мали честь його знати.⸻Вічна шана, Костянтине.Дякуємо, що був поруч.І що показував, як виглядає справжня висота.Підтримати | Сайт |ПідписатисяєППО (Android | iOS)Флюгер (Android | iOS)