Коли «єППО» разом із «Флюгером» стане зайвимКолись настане день, коли ми видалимо наші розробки.На які пішло стільки зусиль, часу, грошей, нервів.Не тому, що вони застаріли.А тому, що вже не будуть потрібні. Бо настане те, що ми всі чекаємо — мир.Просто якось уночі ніхто не прокинеться від сирени.Ніхто не відкриватиме карту тривог.Не шукатиме в Telegram, куди летить, як далеко, і чи встигнуть.⸻Як людина, яка вилікувала зір — і більше не тримає палицю.Так і ми, вилікувавшись від війни, перестанемо тримати під рукою «єППО».І «Флюгер» — теж.Колись ми більше не будемо звірятися з напрямком вітру тривоги.Бо в небі буде лише небо.Без ракет. Без дронів. Без сигналів.Тільки сонце. І пісні птахів. І тиша, яку вже не хочеться перебивати.⸻Ці додатки стали нашими рефлексами.Ми вчилися жити з ними — як з частиною тіла.Ми дихали крізь них.Ми звикли жити у секундній готовності.Натиснути. Попередити. Встигнути.І все ж — буде день, коли це серцебиття заспокоїться.Ми перестанемо рахувати «прильоти».І почнемо рахувати персики на ринку.Дні до побачення. Кроки малюка.Вони допомагали бачити те, що було за обрієм.І діяти тоді, коли дія — рятувала.Але буде день, коли ми почнемо просто жити. Без страху. Без тривоги. Без фону війни.⸻Мир — це коли люди дихають.Коли перший звук ранку — не сирена, а чайник, що закипає.Коли перше повідомлення в телефоні — не тривога, а «як ти?».⸻І тоді, може, ми залишимо «єППО» і «Флюгер» десь у хмарному архіві.Не для користування. А для пам’яті.Про час, коли кожен українець був частиною оборони.І частиною Перемоги.Вироби Технарів | Мобільний додаток єППО |Підписатися