Знайомство з персонажами "Ангельської крові".

🌙

Самаель. Темний ангел. Повстанець. Жорстокий, цілеспрямований, безжальний... але демонічно спокусливий.

😈 – Що ти тут робиш із цією білою куркою, ангеле мій? – Самаель показово облизнувся, провівши язиком по іклах, що виступали значно сильніше, ніж у Каїна. Навіть зі свого місця Адам бачив його довгий і вузький язик, схожий на зміїний.– Вік смертних такий короткий… – з жалем протягнув Самаель. – Лише мить, ангеле мій, і я повернуся до нашої розмови… і до тебе. Його пальці легким пір’ям ковзнули по напіврозтулених губах Каїна.– Раз… два… три… чотири… п’ять, – проспівав Самаель. Його погляд розпеченим лезом ковзнув по присутніх. Адам здригнувся, миттєво пригадавши цю інтонацію: глузливо розтягнуті голосні й невловний шурхіт розпеченого піску десь за межею сприйняття. Прикрашений емоціями зовні, але абсолютно порожній усередині голос.– К-х-хаїне, – ім'я грішного Самаель вимовляв із помітним шипінням, із насолодою перекочуючи перший склад на язиці. – Який ти в мене… кмітливий.– Ну ж бо, Каїне, ти можеш бути гарячішим! – глузливо крикнув повстанець. Азарт у його очах змінився незрозумілою спрагою, усмішка перетворилася на вищир й оголила довгі ікла. Отруйний фламберг злетів і вістрям уп’явся в плече Каїна. Тріумфально посміхнувшись, Самаель облизав пальці, на яких ще темніла кров після удару кігтями.– Здається, ти програєш. Знову. Мені це подобається.– Як забажає мій кривавий ангел, – іронічно поклонився Самаель.— Ладо, твоє серце завжди було таким спокусливим… але таким крихким… що навіть я поранився.