Богдан Кротевич | Чи можна бути оптимістичним реалістом?Сподіваюсь, так. Хоч універсальн...

Чи можна бути оптимістичним реалістом?Сподіваюсь, так. Хоч універсальної формули не існує. Кожен із нас змушений шукати баланс — між надією і тверезою оцінкою реальності, між особистим щастям і принципами.Для мене Новий рік — це не диво. Це дата, цифра, умовні 00:00. Але така дата потрібна. Точка відліку. Як можливість зупинитися, перезавантажитись. Моральний стан має значення, і ігнорувати його — помилка.Психологічний і моральний стан безпосередньо впливає на результат будь-якої діяльності. У бізнесі, у державному управлінні. Але найважливіше — на війні.Бо війна — це не тільки техніка і ресурси. Це в першу чергу люди.Саме тому будь-які корупційні скандали, егоїстичні рішення та управлінські помилки, особливо ті, що стосуються фронту, мають прямий наслідок. Вони демотивують військових, суспільство і їхні сімʼї. А це і є основа української нації.Такі речі б’ють не по рейтингах — вони б’ють по боєздатності держави. І це ті помилки, які не мають права повторюватися.Я б дуже хотів, щоб у новому році центри прийняття рішень усвідомили просту, але критично важливу річ:будь-яка особиста вигода можлива лише за умови існування держави.Політичні партії, популярність, карʼєри, статки, сімʼї — усе це має сенс лише тоді, коли держава існує і здатна себе захистити. Егоїстичні примхи та спроби особистої вигоди завжди можуть з’являтися, але жодна особиста вигода не виправдовує корупцію чи шкоду державі. Є межі, які не можна переступати. Зараз у країні йде війна, і все, що шкодить державі, — це межа, яку порушувати категорично заборонено.Важливі напрямки уваги які я для себе відмітив.Міністерство закордонних справ у нинішньому вигляді та з нинішнім керівництвом є неефективним. Це видно по ігноруванню проблем десятирічної давнини.Дипломатія має працювати на повернення українців з окупованих територій і на захист інтересів держави, а не існувати формально. Керівництво, яке не дає результату в умовах війни, має бути змінене.Держава зобовʼязана дати громадянам законне право на володіння короткоствольною зброєю для особистого захисту. У країні, що межує з державою-терористом, озброєне суспільство — це елемент національної безпеки.Найважливіше — Збройні Сили України.Потрібна не імітація реформ, а повна зміна підходів до управління. Побудова системи, а не хаотичної, кумівської, реакційної антисистеми.Системи, в якій ідіоти не стають полковниками та генералами.Системи, в якій відповідальні солдати з бойовим досвідом виростають до офіцерів, розуміючи, що означає бути виконавцем наказу — і саме це змінює підхід до формування самих наказів.Не можна забувати про тих, хто зараз у полоні. Держава і суспільство мають робити все можливе, щоб повернути їх додому.Це мінімальні умови виживання держави у війні.Тому головна мета для всіх нас сьогодні — перемога України у війні.Уся діяльність держави і управлінських структур має оцінюватися виключно через цю призму. Альтернативи немає.Подякуйте сьогодні військовим за можливість жити. Підбийте підсумки власних помилок і зробіть висновки.Мудрість — це не відсутність помилок. Мудрість — це здатність їх визнавати і не повторювати.Тож бажаю нам усім у новому році стати мудрішими.