Це могло б бути анекдотом про те, скільки потрібно працівників МЗС, щоб створити процедуру ідентифікації українських громадян за кордоном, які вирвалися з тимчасово окупованих територій і хочуть повернутися на Батьківщину.Але, на жаль, це не анекдот.І, звісно, ця історія затягується вже до неможливості.Ніхто нічого не робить, усі чогось чекають.Це, м’яко кажучи, дратує. Бо такої інфантильності від міністра закордонних справ хочеться сказати, що давно не бачили — але ні, це цілком у стилі його попередників. Імовірно, це видно й президентові, адже лише дурний не поставив собі питання: навіщо нам цілий міністр МЗС Сибіга, якщо президента на перемовинах фактично заступає Кислиця? Очевидно, що Кислиця працює ефективніше.Але ж вирішення нагальних проблем могло б, навпаки, показати бодай якусь ефективність роботи міністерства.Та ні — так це не працює. Особливо з людьми, яких призначили на посади не для ініціативи, а для виконання вказівок. Те, що сказали — виконують. Те, що не сказали — не виконують.Тому я щиро сподіваюся, що коли Сибігу нарешті звільнять, новий міністр закордонних справ зверне увагу на те, що на 2025 рік цю довбану процедуру вже давно потрібно було зробити.Бо ціле міністерство сидить на зарплатах. Представництво президента в АР Крим — також на зарплатах. У підсумку вони лише «приймають і передають». Я впевнений, що звичайний чат-бот упорався б із цією роботою краще: відповідав би швидше й нікого б не забував.І якщо вже говорити про ефективність і відповідальність, то, можливо, варто відправляти цих людей не на теплі місця в посольствах, а — згідно з чинним законодавством — призивати на військову службу.Бо чомусь саме вони потім масово «чекають повістки», яка до них ніколи не доходить.А поки що — чекаємо. Бо за попереднього керівництва ОП, на жаль, ніхто не рухався без прямої вказівки. І зараз, повторюся, усі просто чекають.Можливо, звільнення щонайменше половини неефективних міністрів було б необхідним і доцільним кроком.