22:30. Завтра 1 жовтня. У квартирі (у кого вона ще стоїть) вже відчутно тягне холодом.

Десь зараз знову щось горить після прильоту: чийсь склад, цех або підстанція, яку тільки вчора відремонтували. А звичайний українець чи українка просто ставить будильник на пів сьому ранку (якщо не раніше). Бо треба йти на зміну, крутити гайки, продавати товар, везти бус або стояти на касі.

Ми якось звикли думати, що країну тримають високі кабінети й програми підтримки.

При цьому на чому тримається реальне життя?

На тому, що бізнес відкриває двері навіть у темряві. На тому, що люди, попри всі удари, знаходять спосіб заробити, передати на фронт, підтримати батьків. Економіка — це не міністерство, це живі нерви й мозолі мільйонів людей, які щовечора повертаються додому втомленими.

Стійкість не можна нескінченно витискати. Наразі її можна тільки підживити — залишивши людям більше свободи, більше їхніх власних грошей і відчуття, що дім і справа, яку вони тягнуть, дійсно належать їм.

Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ