Уявіть, що у вас згоріла машина.

Чи можете ви просто виставити рахунок сусідові?

Очевидно, що ні.

Але саме навколо такого питання зараз точаться суперечки між частиною українського ритейлу та виробниками.

Після російських атак бізнес несе втрати: знищується товар, дорожчає логістика, виникають додаткові ризики. І тепер постає питання: хто має оплачувати цей рахунок?

Частина торговельних мереж намагається перекласти ці витрати на постачальників.

Виробники заперечують: якщо всі ризики покласти на них, працювати стане просто невигідно.

На мою думку, ця дискусія виходить далеко за межі стосунків між магазинами та виробниками.

Бо головне питання звучить так: чому в країні, яка четвертий рік живе в умовах повномасштабної війни, досі немає повноцінного механізму страхування воєнних ризиків для бізнесу?

Коли ракета влучає у склад, це не проблема конкретної компанії.

Це проблема всієї економіки.

Поки бізнес сперечається, хто має платити за наслідки війни, ресурси йдуть не на розвиток, інвестиції та створення нових робочих місць, а на покриття збитків.

І зрештою цей рахунок усе одно приходить до кожного з нас у вигляді вищих цін.

Тому замість спору про те, хто заплатить за черговий приліт, варто говорити про інше:

Коли уже нарешті буде побудована система (а точніше, забезпечені умови – підприємці давно знають як її створити), за якої захист українського бізнесу буде сильніше, ніж рівень ворожих атак? Те ж стосується простих громадян, інфраструктури. І звісно ж – нашого війська.

Я на цьому не раз уже наголошувала.

Яна Матвійчук ☑️ ПІДПИСАТИСЯ