Зʼїж книгу | Щоб не плакати — ми сміялися. Або як говорити про Голокост і не зійти ...

Щоб не плакати — ми сміялися. Або як говорити про Голокост і не зійти з розуму«Всьо ясно»Джонатан Сафран ФоєрДжонатан — молодий американець єврейського походження. Він вирушає до України, щоб знайти жінку, яка під час Другої світової війни врятувала його діда від нацистів. Його провідники — дивакуватий перекладач Алекс, його «сліпий» дід і хтивий пес. У пошуках правди герої переживають різні пригоди, і зрештою кожному щось стає ясноЗа невипадковим збігом повне ім’я головного героя — Джонатан Сафран Фоєр, і він, як і автор роману, пише книгу про пошуки власного коріння. І на цьому перелік химерностей книги лише починається. У романі існує три реальності: 1. Текст роману, що пише головний герой про свої пригоди. 2. Історія єврейського містечка Трахимброд, починаючи з XVIII століття (тут майже секс-синагога-рок-н-рол). 3. Листи, які Алекс пише Джонатанові, коментуючи й доповнюючи його роман.У фіналі три сюжетні лінії зливаються воєдино, і текст напрочуд гармонійно набуває об’ємуЗвісно, в основі твору абсолютно неприкрито лежать автобіографічні факти автора. Але про що ще міг бути дебютний роман письменника, як не про самого себе?Повернімося до тексту.Поки читач насолоджується душероздираючими, магічно-реалістичними пристрастями мешканців Трахимброда XVIII століття, Алекс, Джонатан, дід та пес вирушають на пошуки цього єврейського містечка й символічно знаходять на його місці пустир. Автор, хоча й плавно, але безжально, розпочавши історію комедійно, завершує її абсолютно трагічноЦікаво, що в реальному Трахимброді у 1941 році було створене нацистське гетто. Усі євреї там були жорстоко вбиті німцями за сприяння української поліції. Цей факт, до речі, також висвітлено в романіОкрім порожнього поля, у книзі багато красивих, іноді смішних символічних моментів. Наприклад:• «сліпий» дід, звісно ж, не сліпий фізично — його осліплює небажання дивитися в очі власним скелетам у шафі;• пра…прабабуся Джонатана ледь не потонула в озері немовлям. Сцена її порятунку з води — як символ народження роду;• тут є 613 печалей героїні — як альтернатива 613 заповідям Тори;• назва роману також звісно має подвійне значенняПро що цей роман?Про пам’ять. Про Голокост. Про пошук коріння як пошук себеСуб’єктивно.З очевидних мінусів — автор усе ж таки перемудрив. Ломана мова (Алекс кумедно розмовляє англійською) змушує постійно спотикатися, а ігри з формою подекуди відчуваються як передозування, від якого хочеться відпочити.З плюсів. Комедія — це, мабуть, ідеальний жанр, щоб говорити про найстрашніші трагедії людства (звісно, через часову дистанцію). І треба мати великий талант, щоб утримувати тонкі грані складних тем. Фоєр однозначно впоравсяІ знаєте, що ще цікаво з цією книгою? Прямо зараз, коли я думаю про неї, вона подобається мені значно більше, ніж під час читання. Тож, я радше рекомендую її до читання, але будьте готові до випробувань, 7,5/10#зк_відгук