Духівник | Старець казав: «Коли Христос увiйде в серце, диявол вийде сам, бо йому...

Старець казав: «Коли Христос увiйде в серце, диявол вийде сам, бо йому там незатишно».Архiмандрит Софронiй (Сахаров), учень преподобного Силуана Афонського, описував молитвений досвiд свого старця мовою, що нагадує опис закоханостi. Силуан плакав вiд любовi до Бога. Серце його горiло. Вiн не мiг спати вiд сили цього вогню. Але — i це ключове — Силуан до навернення був людиною палкого, бурхливого темпераменту: сiльський юнак, який у свiтськi роки вирiзнявся фiзичною силою та палкiстю натури. Та ж сама природна полум’янiсть, що могла б зруйнувати його, стала пальним для молитви, яка обiймала весь свiт.Старець Iосиф Ватопедський говорив про «святу тугу» — стан, коли душа нудьгує за Богом так, як закохана людина нудьгує за коханою. Ця туга — не депресiя i не меланхолiя. Це жива, палка, творча сила, яка штовхає людину до молитви, до подвигу, до творчостi. Багато великих iконописцiв, гiмнографiв, будiвничих храмiв творили з цiєї туги — з палкого бажання побачити Обличчя Того, Кого кохає серце.VII. Пiснь Пiсень: священна поезiя еросуЦерква включила до бiблiйного канону Пiснь Пiсень Соломона — книгу, яка за зовнiшнiм змiстом є любовною поезiєю надзвичайної чуттєвостi. Нареченiй описує тiло нареченої. Наречена палає вiд бажання. Мова книги — це мова еросу в чистому виглядi.Чому Церква не вилучила цю книгу? Бо вона розумiє те, що розумiли Афонськi старцi: мова еросу — це найточнiша мова для опису стосункiв душi з Богом. Орiген, Григорiй Ниський, Максим Сповiдник — усi вони тлумачили Пiснь Пiсень як алегорiю мiстичного шлюбу душi з Христом. Наречена — це душа. Наречений — Христос. Палке бажання єднання — це молитва.Григорiй Ниський у коментарi до Пiснi Пiсень писав: душа, яка пiзнала Бога, ранена стрiлою Його краси. Це рана, яка не вбиває, а оживляє. Рана любовi. I хто знає, що таке закоханiсть, — той уже знає, що таке ця рана. Рiзниця лише в об’єктi.VIII. Практичний вимiр: як перенаправити вогонь«Молитва — це не робота розуму. Це робота серця. Молися серцем — i серце навчиться любити Бога так, як воно вмiє любити людину»— Преподобний Паїсiй СвятогорецьПравославна традицiя пропонує конкретний шлях перетворення чуттєвої енергiї в духовну. Центральне мiсце в цьому шляху посiдає Iсусова молитва: «Господи Iсусе Христе, Сине Божий, помилуй мене, грiшного». Ця молитва, за вченням «Добротолюбiя», поступово зводить розум у серце — тобто поєднує iнтелектуальну i чуттєву частини людини в єдиному русi до Бога.Для людей мистецтва цей шлях може мати особливу форму. Творчiсть сама по собi може бути молитвою — якщо вона спрямована до Бога. Iконопис — це молитва фарбами. Церковний спiв — молитва голосом. Поезiя — молитва словом. Навiть танець може бути молитвою: згадаймо царя Давида перед Ковчегом.Але є й небезпека, про яку чесно попереджають Отцi. Та ж чуттєвiсть, що може стати шляхом до Бога, може стати й шляхом до прiрви. Вогонь зiгрiває — i спалює. Старець Паїсiй говорив: «Якщо чуттєва людина не знайде Бога, вона знайде або грiх, або вiдчай. Тому їй потрiбен духовний наставник, як вогню потрiбна пiч».Це перегукується з ученням преподобного Iоанна Лiствичника, який у «Драбинi» описує тонку грань мiж «солодким плачем» — благодатними сльозами умилiння — i сентиментальною чуттєвiстю, яка живить самолюбство. Критерiй розрiзнення простий: справжнiй духовний ерос веде до смирення, покаяння i любовi до всiх людей. Фальшивий — до гордостi, самозамилування i виключностi.IX. Закоханiсть як пророцтво ЦарстваЄ ще одна таємниця, на яку вказують богослови: закоханiсть — це пророцтво. Коли людина закохана, вона бачить iншу людину такою, якою ту бачить Бог. Не такою, яка вона є зараз — а такою, якою вона покликана бути у Царствi Небесному. Закоханiсть знiмає завiсу буденностi i на мить показує нетварну красу iншої людської iстоти — образ Божий, який свiтиться крiзь тлiнну плоть.Ось чому закоханiсть завжди проходить. Вона не призначена для того, щоб тривати вiчно в цьому свiтi. Вона — як блискавка, яка на мить освiтлює пейзаж: ти бачиш, який свiт насправдi, а потiм знову темрява. Але ти вже знаєш. Ти бачив.