#герої_без_зброїОлена Коток — помічниця начальника зміни з питань оперативно-диспетчерської служби ОКЦ.Наша героїня народилася та довгий час проживала у Харкові. Але одного разу, її життя змінило знайомство з майбутнім чоловіком Віталієм, який був вже рятувальником. Саме він став людиною, яка надихнула її пов’язати своє життя зі службою порятунку. Кожного дня коли Віталій виїжджав на пожежі, Олена чекала та хвилювалася за рідну людину. Саме тоді вона і вирішила, що хоче бути частиною цієї справи. Ось так майже 16 років тому і розпочався шлях Олени у лавах ДСНС. Спочатку працювала радіотелефоністом в одній із пожежно-рятувальних частин, а згодом їй запропонували стати диспетчером в Оперативно-координаційному центрі Головного управління ДСНС України у м. Києві.А хто такі диспетчерки та операторки? Це люди, в яких холодний розум, щоденна відповідальність та водночас чутливе серце. Коли трапляється надзвичайна ситуація, люди телефонують по лінії 101 і потрапляють саме до них. Олена одна із тих хто приймає виклик, слухає, допомагає у важку хвилину, підтримує людей по ту сторону слухавки. Саме диспетчер перша чує людський біль, страх і відчай. Вона заспокоює, пояснює, підтримує — і одночасно координує роботу рятувальників, які вже мчать до вас на допомогу.Серед численних дзвінків, що проходять через диспетчерський пульт, є виклики, які назавжди залишаються в пам’яті. Найбільш болючим для Олени став виклик, внаслідок ворожого обстрілу, восени 2025 року. Було влучання в багатоповерховий житловий будинок, де загинуло троє людей, серед них були мама з дочкою. Дівчинка, якраз такого віку, як донька Олени. Цей випадок став занадто важким емоційним випробуванням та водночас ще раз нагадав, наскільки важливою є кожна секунда, кожен дзвінок. Їм теж морально важко, адже за добу надходить тисячі дзвінків і навіть є такі, які не стосуються надзвичайних подій. Та навіть попри втому, напруження і пережиті емоції, диспетчера залишаються спокійними, уважними та готовими допомогти кожному, хто звернувся по допомогу.У вільний час від роботи, наша героїня відновлюється у колі родини, полюбляє вирощувати квіти та все своє життя присвятила вихованню двох донечок. Саме вони її гордість та натхнення.Як і всі українці, вона має просту й водночас найціннішу мрію. «Я мрію, щоб закінчилася війна і наші діти могли жити у мирній країні», — каже Олена.Диспетчерки та операторки ДСНС України, вони — Герої без зброї! Поважайте працю наших незламних дівчат, які 24/7 готові прийти вам на допомогу та пам’ятайте, що на іншому кінці слухавки — люди, які разом із рятувальниками щодня стоять на варті людського життя.🆘 Сайт • Fb • Insta • Youtube