КУПАЛООдне з найзначніших свят європейських народів, яке відзначається у день літнього сонцевороту, коли Сонце в небі – найвище (саме тому і день найдовший). На Купала Сонце на «пташиний дзьоб» переходить у наступну половину року, починає «котитися вниз», відмикаючи шлях до зими. На Купала Батько-Небо поєднується з Матір’ю-Землею, Яв з Нав’ю, Вогонь – з Водою, а Чоловік – з Жінкою. На Купала відзначали великий шлюб Бога літнього розквіту вогню – Сонця-Семиярила з життєдайною Богинею Води Даною.У Купальську ніч, - а це якраз середина літа, коли вся природа буяє зеленню, - Бог Купало благословляє зрілість усього сущого, а серця молодих і юних скріпляє любов’ю. На цьому святі Земля-Мати має найбільшу чародійну силу, яку віддає всім, а вогонь і вода – велику життєдайну, всеочищуючу та цілющу силу. Дівчата, святково одягнені, запоясані чорнобильником і духмяними травами, з вінками квітів на головах, разом з неодруженими хлопцями, похапавшись парами за руки, скачуть через вогонь. Гадали: якщо за парами полетять іскри, а руки не розійдуться, то вони одружаться.Запалювання вогнищ і стрибання через них має на меті звільнення від ворожої сили, хвороби. Купальський вогонь має очисну, запліднюючу силу саме тому, що символізує Сонце. Ще однією метою розпалення купальського вогнища було вигнання із селища або викриття сільської відьми, яка, нібито, не могла не прийти по вогонь у цю ніч. До вогню мусили прийти всі жінки села, дівчину яка не прийде, або не перестрибне через вогонь, називали відьмою, її обливали водою, жалили кропивою, бо не пройшла «очищення вогнем».Після скакання ворожили про щастя і одруження. Дівчата пускали свої віночки за водою, приліпивши до них воскові свічки: по цих вінках ворожили по свою долю. Дівчата приносили із собою прикрашену квітами вербу, ставили її в землю і довкола цього деревця водили хороводи та співали пісень. У відповідний час хлопці вступали в символічну боротьбу з хороводом, забирали вербу і ламали її. Це обрядодійство ототожнюється з літнім поворотом Сонця, завмиранням плодючих сил природи. Так і юність відпливає за течією часу, а приставши до берега переходить в іншу якість – стан зрілості. Сум прощання та радість пізнання нового буття – основний мотив, який сповнює свято.На Купала відкривається Небесна Брама, тому всі моління людей чують Боги.Збір рослин напередодні або в день Купала – один з найстійкіших елементів купальських обрядодійств.У християнські часи цього Бога замінили Іваном-Хрестителем, до його імені почали додавати народне прізвисько Купало: Іван-Купало.Купальські пісні співаються особливим своєрідним наспівом, одноманітним і протяжним.Коло – стародавня назва Сонця. Запалене на святі Купала колесо – символ повороту Сонця на зиму. Те саме значення дається і скочуванню запаленого колеса в річку: після свого повороту літнє Сонце починає спускатися з вершини небесної гори, і палюче проміння гаситься у дощових потоках осені, яка скоро наступить, як і вогонь колеса, що котиться з гори і помирає у водах річки.Згадування у Велесовій книзі: «… коли Купало прийде у вінку, що покладений на голові його, сплетений із віття зеленого, і квітів, і плодів»; «Се бо Купало прийшов до нас і говорив нам, що повинні стати горді і чисті тілами і душами нашими»; «І се Купало покаже для нас знамення на перемогу над ворогами, і те маємо творити», «… славу співати… і Купалбогу, який до митнищ правитиме і всяке омовіння».З книги «Генеалогія Богів давньої України», Валерій Войтович