СПИШ?Пам’ятаю, як я збирала доньку в останній, випускний клас. Ми домовилися зустрітися біля гіпермаркету, я їхала і намагалася згадати в якому крилі канцелярія. – Які ще олівці, мам?Обурилась донька і стрімко попрямувала до вітрини з кросівками, за ціною однокімнатної квартири. До взуття обов’язково додавався новий рюкзак, джинси та куртка. Тому що "ти взагалі уявляєш, як я в цих кросівках піду зі старим рюкзаком?"Я взагалі собі не уявляла. Тому, про всяк випадок, підперши примірювальну кабінку, вводила в пошуковий рядок фразу "продам нирку". Через годину я непогано зналася на сучасних брендах і тенденціях моди. Через півтори години я стала просити доньку про пощаду. Хотілося їсти, спати та на ручки.Вийшли з магазину вже в темряву. Задоволена донька волокла пакети, в яких не було навіть натяку на зошити, щоденник та циркуль. Вдома з'ясувалося, що при іншому освітленні «кльова шапка» недостатньо кльова. Я поблажливо отримала її у подарунок. Прикольна шапка, до речі. Мама на зиму тепер одягнена.Оце, я вважаю, був вдалий шопінг 😊