Напередодні другого туру президентських виборів у Польщі політичний ландшафт демонструє дедалі більше ознак антиукраїнського ухилу. І це стосується навіть не маргіналів чи ультраправих (з ними і так все зрозуміло). Симптоматично, що сьогодні відзначився прем’єр-міністр Дональд Туск, лідер "Громадянської платформи", від якої у другому турі йде Рафал Тшасковський.Дві меседжа Туска:⭕️ Публічно запевнив, що Польща не надсилатиме війська в Україну. Формально ця позиція не нова, проте саме зараз вона озвучується з особливим наголосом — вочевидь, для широкої внутрішньої аудиторії виборців, серед яких поширені страху втягнення у війну.⭕️ Публічно підтвердив припинення дії торговельного «безвізу» з Україною з 5 червня. Пояснення типове: Польща хоче допомагати, але не «за рахунок своїх фермерів». Така риторика цілком віддзеркалює вимоги польського аграрного лобі та збігається з тезами популістських і відверто проросійських сил. Хоча раніше Туск мав (чи радше — озвучував) інші погляди. Але зараз явно дуже важливо зачепитися за потрібний електорат для Тшасковського. От Туск і старається... Намальовується вкрай неприємний парадокс: основні сили, включно з ліберальним табором Туска, замість чіткого відмежування від радикального націоналізму, самі починають його відтворювати — тільки у більш м’якій, прийнятній для «центру» формі. А результат — лише підсилення тих, хто кричить голосніше і пропонує радикальніші рецепти.У цій логіці немає нічого нового. Саме так за великим рахунком зростала AfD у Німеччині: коли консервативний мейнстрим почав мімікрувати під правий популізм. У польських реаліях цю роль грає «Конфедерація», яка зараз впевнено посилює позиції. Зокрема, і за рахунок заяв Туска.Поки польська політична еліта не зупиниться й не проведе чітку межу між відповідальним патріотизмом і ірраціональним популізмом, Польща ризикує перетворити «антиукраїнське» з інструмента кампанії на стійкий тренд.Підписатися на Дозвольте доповісти