Порівнюємо «Коліївщину» (1933) Івана Кавалерідзе й «Дорогою ціною» (1957) Марка Донського. Перший фільм ми нещодавно дивилися у ретроспективі витоків поетичного кіно, другий — подивимося цієї середи о 19:00. Дивіться повне порівняння на нашому Youtube-каналі.Окрім сусідства у програмі, є в цих фільмів дещо спільне — це впізнаваний стиль видатного кінооператора, що долучився до творення обох картин, Миколи Павловича Топчія.«Спілкуючись із Топчієм, Донськой дописує до сценарію Ірини Донської кілька суто візуальних сцен і дає повну свободу мистецькій фантазії досвідченого кінооператора, який також стає головним консультантом щодо побуту і традицій українського народу. Суламіф Цибульник, яка була другим режисером, згадувала: коли виникало якесь спірне питання з фольклору чи етнографії, Донськой припиняв суперечку словами: "Досить! А тепер послухаємо, що скаже наш Патрицій!" (...)Топчій мав велику бібліотеку. Ерудований книжник, він був залюблений у живопис, гарно співав, особливо задушевні українські пісні й журні романси. Ніколи не робив із професії таємниці й залюбки ділився досвідом із молодими, за що отримав ласкаве прізвисько "Тато" (...)Саме [Дорогою ціною] посіяла плодоносні зерна для "Тіней забутих предків" Параджанова — Іллєнка, ставши предтечею відродження українського поетичного кіномистецтва, започаткованого у двадцяті фільмами Довженка — Демуцького й Кавалерідзе — Топчія».— Кіно-Коло, №29, 2006. Юрій Нечипоренко, «Патрицій зі зламаним хребтом: 100-річчя від дня народження кінооператора Миколи Топчія».Квитки на показ