В мене була одна дитяча травма.Вона тягнулася через все моє життя. Я про неї знала, але нічого, крім усвідомлення, мені не вдавалося з цим зробити.Ця травма спонукала мене вибирати не тих чоловіків, відчувати себе покинутою там, де, можливо, цього і не було.Зараз у психології наче не дуже модно пропрацьовувати дитинство. Але неможливо просунутися далі, якщо немає фундаменту.А мій фундамент був слабкий.Хоч я дуже люблю свою маму, вона в мене дуже турботлива, але був один момент у дитинстві, який мене травмував.Мене надовго залишали саму в селі. І я почувалася покинутою.Так от, вчора я переписала цей сценарій.Мене забрали.Мене більше не відвозили.Переді мною вибачилися.Таку техніку ми провернули з моїм новим психологом.Хоч із попереднім психологом ми працюємо вже близько 4 років, але це більше схоже на коучинг.Тут ми працювали з підсвідомістю і перепрожили мою травму.І знаєте…Таке відчуття свободи. Наче ти здорова і щаслива людина.Наче в тебе все добре.І це прекрасно.Я дуже сподіваюся, що цього разу не знайдеться розумних людей, які захочуть дати мені якусь пораду. 😅Бо я пишу це більшою мірою для себе. Для рефлексії.І, можливо, комусь це буде цікаво.І, можливо, ця людина теж наважиться щось змінити у своєму житті.#doctorkettsummer ❤️