Соціальний захист та вірність Україні: історія Наталі Карачор28 червня 2025 року виповнюється 29 років від затвердження Конституції України. Цього року вкотре відзначатимемо державне свято в умовах збройної агресії рф проти України.Попри жахи війни життя на Донеччині триває: діти продовжують здобувати освіту, жителі області мають доступ до медичних та соціальних послуг, створюються умови для розвитку творчих здібностей тощо.З нагоди Дня Конституції України облдержадміністрацією започатковано обласну акцію «Конституція України крізь призму війни». Історії жителів Донеччини вкотре доводять, що навіть в умовах воєнного стану, для української держави є важливою відданість конституційним принципам – утвердження прав і свобод людини, відповідність загальнолюдським та європейським цінностям, які в сучасних умовах мужньо відстоює український народ, захищаючи свободу, територіальну цілісність, незалежність та суверенітет України.Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.Наталя Карачор - директор Територіального центру соціального захисту населення у Дружківській міській територіальній громаді та колишня вчителька історії, яка не зрадила своїх патріотичних поглядів навіть після нелюдських знущань і ув’язнення. Наталя Карачор жила у Шахтарську, який вже 11 років перебуває в окупації, викладала школярам історію України, коли почалась російсько-українська війна. Після вторгнення росіян пані Наталя не приховувала своїх поглядів та відкрито засуджувала псевдореферендуми. У 2015 році вона переїхала до Краматорська та працювала в управлінні освіти – займалася патріотичним вихованням, а решту часу – волонтерила. У 2018 році пані Наталя мусила повернутися до м. Шахтарськ – захворів її колишній чоловік, який жив на окупованій території. У квітні 2018 року Наталю Іванівну викрали окупанти, звинувативши у «шпигунстві». Після допиту її відправили до катівні «Ізоляція» в м. Донецьк, де утримували понад місяць. Її били, катували, імітували розстріл. Попри нелюдські знущання вона відмовилась визнавати Донеччину російською. Тоді окупанти влаштували судилище. Вирок – 12 років ув’язнення. Наталя Карачор провела у в’язниці окупантів, розташованій у Сніжному Донецької області, 1 рік 8 місяців і 26 днів. 29 грудня 2019 року вона повернулася на підконтрольну Україні територію в рамках обміну. Наразі Наталя Карачор працює директором Територіального центру соціального захисту населення у Дружківській міській територіальній громаді та допомагає одиноким маломобільним особам похилого віку пережити військову агресію проти України. Активно бере участь в евакуації підопічних до більш безпечних регіонів країни. За роботу Територіального центру Дружківська міська територіальна громада на форумі соціальних працівників «Драйвери турботи в громадах», який проходив з у травні 2025 року в Києві, була визначена як «Громада героїчного служіння: соціальна опора в часи випробувань».Донеччина пишається своїми соцпрацівниками! Віримо, що незабаром ми продовжимо розвивати мережу соціальних закладів та підтримувати тих, хто ними опікується.