Якось Життя погодилося відповідати на запитання людей про те, чому вони так живуть. Перша людина запитала:— Чому я так живу? Я — наче магніт для будь-яких неприємностей… І життя відповіло йому:— Бо ти живеш на зло. Ображений на весь світ за те, що він не такий,яким ти хочеш його бачитиА жити варто НА РАДІСТЬ. Собі, оточуючим, Богу. Друга людина запитала у Життя:— Чому я так живу? У постійній боротьбіз кимось чи з чимось… Все не так… І життя відповіло йому:— Бо ти живеш усупереч. Ти — немов підліток,все ще бунтуєш і ніяк не можеш зупинитися. А жити варто ДЯКУЮЧИ. І третя людина запитала у Життя:— Чому я так живу? Постійно залежу від думки оточуючих, не впевнений у собі. І життя відповіло йому:- Ти живеш для того, щоб тобою захоплювалися. А жити треба так, щоб ти сам і твоє життя,насамперед, ВЛАШТУВАЛО ТЕБЕ,а інші надихалисятвоїм прикладом, якщо їм це підходить. Четверта людина запитала у Життя:— Скажи, чому я так живу? У постійномустресі та напрузі… І життя відповіло йому:— Ти живеш для того, щоб комусь щось довести,А жити варто в ДОВІРІ до СЕБЕ та ВСЕСВІТУ. І п'ятий чоловік спитав у Життя:— Чому я так живу? Життя для мене суцільне розчарування. І життя відповіло йому:—Тому, що ти живеш не так, як хочеться, а так, як треба, боячись розчарувати оточуючих. Ніхто не знає, де ти справжній. БУДЬ СОБОЮШоста людина запитала у Життя:— Чому я так живу? Нудно, нецікаво. І життя відповіло йому:— Тому що вважаєш себе розумнішим за життя. Ти – наче «премудрий піскар» – сховався від неї. А З ЖИТТЯМ ВАРТО ВЗАЄМОДІЯТИ. І сьомий чоловік спитав у Життя:— Чому я живу? Ніщо не приноситьмені насолоди. І життя відповіло йому:- Бо ти живеш не своє життя. ЗНАЙДИ СВОЄ ЖИТТЯ! Своїх людей та свої інтереси. І буде тобі щастя.