Ходили коли нибудь в кінотеатр? Бойовик? Фантастика? Мелодрама? Комедія?Проживали емоції, плакали, лякались, сміялись і закохувались в героїв і героїнь...потім виходили з кінотеатру і з часом забували все те, що було таким яскравим і реалістичним протягом 2 годин сеансу Наше життя таке ж саме кіно. Просто триває 100 років. Плюс мінус всього 100 років. І кожному рано чи пізно доведеться покинути цей кінотеатр. Так що не переймайтесь так сильно. Живіть. Любить. Будьте добрими попри все, бо ваше кіно - це те, що ви створили в минулому житті і продовжуєте обирати в цьому, живлячи сценарій, який розгортається, своєю увагою=енергією... А далі сценарист потрапляє в наступний кінотеатр згідно результатів прожитого життя...так що не дивуйтесь, якщо що)) І припинить кричати піднявши голову до неба: "За що?" Відповідь не там. А у вас в серці.Бажаю усвідомленості і гарного перегляду. Цікаве кино. Іноді страшне? Веселе? Приємне? Жахливе? Безумовно, так! Так! Так! Так! Але як ще зрозуміти куди рухатись? Як ляльці стати метеликом? Як стати кращою версією себе? Тільки через те, що прямо зараз ви проходите.Тримайтеся, ви не одні. Кожна душа, що поруч, за вас і на вашій стороні, навіть якщо не усвідомлює це. Обіймаю. Dima Sadhu