Життя – дар, народження – дар, любов – дар, смерть – дар. Якщо ти знаєш, як треба цінувати, тоді все для тебе – дар, якщо ти не знаєш, як потрібно цінувати, тоді все для тебе – привід для скарг на життя.Є два типи людей: одні здатні цінувати даровану нам красу, інші не мають жодного уявлення про подяку. Останні завжди все проклинають, завжди на все скаржаться і постійно просять все більшого.Лише люди першого типу можуть стати релігійними. Люди другого типу ніколи не стануть релігійними. Люди другого типу обов'язково, рано чи пізно, дійдуть до заперечення Бога, бо Бог не задовольнив усіх їхніх бажань. Тому вони, зрештою, починають сприймати Бога як ворога. Саме такі люди вигадали приказку: “Человек предполагает, а Бог располагает”.Ця приказка вигадана нерелігійними людьми. Такі люди вічно впадають у розпач; що б із ними не відбувалося, все буде не так. Немає нічого, що б задовольняло їх, відповідало б їхнім вимогам, виглядало б так, як їм хочеться. Такі люди живуть страждаючи, бо вони завжди незадоволені, вічно почуваються обділеними. Як можуть вони відчувати подяку? Але без подяки немає молитви, а без молитви немає релігійності.OSHO