Я ненавиджу напис «засновано на реальних подіях» у «Тернових прикрасах». Я ненавиджу останнє речення і те, що воно означає.Всі події - суцільний жах, який викликає злість і розпач. Але вони не стаються, їх творять люди навколо, і найсумніше, що це вибори, яких можна було уникнути.Оповідь у 80-90-х роках від імені дівчини з Туреччини, яка живе з батьком та купою сестер і братів у маленькому містечку.Текст правда красивий і болючий. Часто відчувалось дереалізація героїні, а її оповідь повна метафор влучніших, ніж детальні описи. Мені хотілось кричати за неї, бунтувати за неї, достучатись до оточуючих, які зводять все до норми. Зробити хоч щось, бо її страх і жах перетворився на частину побуту, з якою звиклись усі. Тут суспільні норми ламають жінок і роблять жахливими чоловіків, адже «так прийнято».Світ зачиняється переді мною, він не знає мене і не звіряється мені, сліпій плямі. У голові я веду облік покупок і витрат, закуповую мир.…Я рахую власними одиницями вимірювання. Найменша одиниця — це удар. …Дівчата крадуть материні тернові прикраси. Седа носить мій браслет, він має темний відблиск, занадто темний для неї. Селін встромила у волосся мою діадему. Вони переїжджають. Багато про переживання життя на чужині: спроби зрозуміти менталітет, зберегти ідентичність, мову, звичаї. Тоді я кидаю дітям під ноги турецькі слова, викладаю сходинки із цього каміння, будую їм шляхи, нанизую турецьке речення до турецького речення. … Мої діти віддаляються від мене, вони сильні плавці. Насправді давно не відчувала стільки обурення і злості, коли читала книгу.7/10#дівідгук