«Коли ти маєш невизначеність у житті, яка обмежує твою спроможність приймати рішення, чи яка створює тривогу, чи яка забирає впевненість — ти просто робиш так, як ти віриш. І відповідно в той момент ти не є у владі обставин, ти сам формуєш обставини», — Євген Глібовицький на панелі, якою ділився в попередньому пості.—Я дуже боюся операцій. Особливо зі спінальною анестезією, коли нижня частина тіла паралізована, а верхня функціонує, а мозок тим більше. Моторошні відчуття виникають лише від думки опинитися в такому стані...У травні я опинився на операційному столі з видом на Карпати. Мені було холодно і страшно, від чого зуб на зуб не попадав. Намагався зупинити цей озноб обіймами плеча вільною рукою. Звісно ж, ніфіга не виходило. Лежав в одній футболці на боку і дивився на красу гір, на ще засніжені вершини, й вічні рельєфи. Бадьорила їхня могутність, любов до них, прив'язаність. Але жалюгідна ситуація пронизувала холодом дзеркально чистого стерильного металу. У пошуках внутрішньої опори подумки приходили відповіді на запитання: “Що я тут взагалі роблю!?”.“Заради України, заради українського народу, гори дайте мені сил стерпіти це, заради наших предків і нащадків, заради себе, моєї сім’ї та близьких”. Хахахах, як кумедно! Весело згадувати, як було страшно, яка трагікомедія відігравалась у голові. Проте, якщо забрати зайве, у сухому залишку залишиться потреба у опорі в критичний момент. На що опиратися, коли обставини не у твоїй владі? Вважаю, що це віра. Не обов’язково релігійна, але віра, як опора для стабільності психоемоційного стану та психічного здоров’я загалом.Моя віра народилась 24 лютого. На той момент я був 29-річним хлопчиком, який відверто сказав майбутньому побратиму, що не піде до війська. Вважав, що є інші дорослі, які зможуть за мене постояти. Так і було, завдячуючи їм у мене був час подорослішати. Стати чоловіком, який готовий постояти не тільки за себе.Під час одного з візитів до уролога попросив назначити дату операції. Лікар наголосив, що якщо не робитиму її, то найімовірніше на ВЛК мене визнають тимчасово непридатним. Плата взамін — постійний дискомфорт при найменших фізичних навантаженнях і загроза репродуктивній функції, яка зростатиме з часом від бездіяльності. Я завагався. Зібравшись з духом за місяць написав йому, а у відповідь: “Я закордоном, буду пізніше, може через рік”. C'est la vie.P.S. Чоловіки, не забивайте на своє здоров’я. Знайдіть компетентного фахівця для профілактичних щорічних візитів. Повірте, після тижня з гаком у обласній урології, мені є що розповісти про чоловіків, які забивали.