Вчора відбулась моя ініціація до воїнства — я вперше наражав себе на небезпеку при виконанні завдання. Переживання схожі на сильний гормональний досвід, у якому пізнається новий стан свідомості, що не до кінця нею ж контролюється. Все наче дещо сповільнене, розум у спокої, а відчуття (не)безпеки притуплене. Ще до початку роботи з'явилися відчуття помірної інтенсивності. Змінилося сприйняття моменту, почав більше відчувати себе тут і зараз. Шкіра на долонях була наче оголена, і всі доторки сприймалися більш чуттєво, що аж згадав про рукавички. У якийсь момент кров прилила до тазу спровокувавши ерекцію. Це не було схожим ні на що. Абсолютно новий досвід. В моменті. Я глибоко в моменті. Думки зосереджені виключно на роботі, але швидкості роботи мозку не вистачає. Туплю коротким фазами, найбільше з координацією рухів. Провідчувавши новий ритм, сповільнений адреналіном, все почало ставати на свої місця. Ми успішно завершили завдання в останні миті сутінок, кінематографічно виїжджаючи з посадки під хвостиками променів Сонця. Кнопка РЕБу світилась особливо яскраво зеленим кольором, який так подобалося бачити. Я вперше відчув себе чоловіком від кінчиків пальців до мозку кісток. Сльози пробивалися, але ні краплі так і не витекло. Зберігав холодний розум і лице перед побратимами. Зауважте, що сльози знижують видимість, тому поплакати можна і на базі. Завжди імпонувало моє ім'я через те, що воно грецькою означає "захищати", і щасливий, що нарешті щиро, по-справжньому провідчував цю роль. Вперше.