ПІД В'ЯЗАНИЙ СВЕТР І в тобі розквітає весна візерунками слів,Запиши їх усі на листок, поклади у конверт,А на ранок добав дрібку мрій із побачених снів,І сховай той конверт біля серця, під в'язаний светр. І нехай зігріває теплом твій римований світ,В кожен день дощовий, і у кожну хвилину жалю,Та метеликів зграя, що зустріч впустила в живіт,Те, написане тричі на аркуші слово "люблю". Перше тихе "люблю" про мовчання і внутрішню шир,Про зажуру очей, і про погляд гарячий, мов жар,І про вир почуттів, неосяжного розміру вир,Що здіймає фантазії вверх, вище неба і хмар. Друге світле "люблю" про надію і сказане "так".Про взаємні думки, і про радість побути удвох,І про знак на долоні, намічений долею знак,Чи то бога тавро, певно істину відає бог. Третє ніжне "люблю" про кохання і ласки торкань,Про прискорений пульс, і про виткану звабою ніч,І про грань насолоди, перейдену вдосвіта грань,Що навіки сплела воєдино два пломені свіч. Хай в тобі розквітає вона міріадами слів,Запиши їх усі на листок, поклади у конверт,А як музика літер із віршів перейде у спів,Заховай той конверт біля серця, під в'язаний светр. ©Павло Деркач 29.04.2025