Павло Деркач | Вірші

ПРОМІНЬНочі повінь пішла, поступившись у сутичці ранку,І на неба панно по собі не лишила слідів,І упала сльоза на потріскані сходини ґанку,Де сидів я самотній, як дід мій одвіку сидів.І раділа мені, добротою фарбована хата,Хоч розбито шибки, а навколо сухі бур'яни,Мов згадала вона, як біжу я в обійми до тата,Коли час ще не вплів у волосся ниток сивини.Коли разом усі ми збирались під вітами саду,Як сміялись малі, а дорослі співали пісні,І було легко так, і були негаразди позаду,Доки зірка Полин не змінила усе навесні.Потім зникла весна, загубилась між велетів сосен,Що ятріли рудим, не ступивши ні кроку назад,І у квітні лягла на їх плечі за кольором осінь,А насправді зима: чорно-біла, суха, мовчазна.І не кинула нам ні хвилини відради на сонці,Ні яскравих світлин, ні налитого щастям життя,І лиш погляд її випромінював гаряче стронцій,На зеленого краю останнє понуре виття.І тепер нема з ким говорити надвечір про рибу,Та і риби нема межи сірості рік та озер,І не знає ніхто скільки ще нам платити за хибу,Від якої у Прип'яті янгол надії помер.©Павло Деркач 12.11.2024

ПІД В'ЯЗАНИЙ СВЕТР І в тобі розквітає весна візерунками слів,Запиши їх усі на листок, поклади у конверт,А на ранок добав дрібку мрій із побачених снів,І сховай той конверт біля серця, під в'язаний светр. І нехай зігріває теплом твій римований світ,В кожен день дощовий, і у кожну хвилину жалю,Та метеликів зграя, що зустріч впустила в живіт,Те, написане тричі на аркуші слово "люблю". Перше тихе "люблю" про мовчання і внутрішню шир,Про зажуру очей, і про погляд гарячий, мов жар,І про вир почуттів, неосяжного розміру вир,Що здіймає фантазії вверх, вище неба і хмар. Друге світле "люблю" про надію і сказане "так".Про взаємні думки, і про радість побути удвох,І про знак на долоні, намічений долею знак,Чи то бога тавро, певно істину відає бог. Третє ніжне "люблю" про кохання і ласки торкань,Про прискорений пульс, і про виткану звабою ніч,І про грань насолоди, перейдену вдосвіта грань,Що навіки сплела воєдино два пломені свіч. Хай в тобі розквітає вона міріадами слів,Запиши їх усі на листок, поклади у конверт,А як музика літер із віршів перейде у спів,Заховай той конверт біля серця, під в'язаний светр. ©Павло Деркач 29.04.2025