Сігай

Трамп тиняється, позориться і не хоче нічого робитиСамонав’язування 47-м президентом США парадигми «байденівської війни» стає дедалі трагічнішим. Звісно, ніхто не знімає відповідальності з попередньої адміністрації за недостатню реакцію на повномасштабне вторгнення, а також за доведення ситуації до стратегічного тупика. Проте Байден не забрав «свою війну» із собою на пенсію — з моменту інавгурації Трампа це його війна також.Йде четвертий місяць президентства Трампа — це доволі багато як за внутрішньополітичними, так і за зовнішньополітичними показниками. За такий час дехто вже встигав померти. А тут, впродовж цих місяців, фактично єдине, чим може похвалитися 47-й президент США в українському напрямку — це мінеральна угода, яка з добровільної ініціативи перетворилася на чітку вимогу з-за океану.Ситуація з Іраном, згадана в останньому резонансному пості Трампа, так само демонструє його непідготовленість до вирішення геополітичних проблем. Попри гучний піар щодо «заготовок» та «конкретних планів» з перебудови США і зовнішньої політики, адміністрація Трампа, зіткнувшись із реальними викликами, зосереджується не на їхньому вирішенні, а на підтриманні ілюзії, що все під контролем.Впродовж цих місяців російський лідер Путін чудово грає у трампівську гру, знаходячи часткову підтримку у Вашингтоні. Фактично, лише Трамп не усвідомлює, що це — відкрите знущання. Адекватні крила його оточення та європейські лідери, схоже, не здатні змінити уявлення Трампа про світ, у якому, якщо поважно ставитися до Путіна та називати стосунки «дуже, дуже добрими», а президента Зеленського вважати «поганим хлопцем»*, то війна має завершитися сама собою.При цьому йти на рішучі кроки — наприклад, запроваджувати санкції проти Росії, які, слід розуміти, не дадуть миттєвого ефекту, і лише з часом її ослаблять — Трамп не хоче. Йому більше подобається грати у «дуже, дуже добрі стосунки» та проводити «хороші розмови». А відчутна підтримка санкційного проєкту з боку сенаторів і представників Палати представників цьому заважає. Навіть спікер Палати готовий підтримати посилення санкцій, що можна вважати відчутним проривом. Шанси на зміну цієї парадигми залишаються, проте чотири аморфні місяці відтерміновують російські проблеми та дають Москві час на підготовку до «руйнівних санкцій» від Грема та компанії. До того ж сигнали з Пентагону — відсутність міністра на засіданні у Рамштайні та перекидання підривників для ракет на Близький Схід замість України — серйозно стримують позитивні очікування. *Я би нагадав, що цей «поганий хлопець» фактично врятував Трампа від імпічменту у 2019-му році.

✊Такої спільноти, яка зібрана тут нема більше ніде. Різноманітні огляди та аналітика, різні думки, регіони та жваві дискусії. Все це ви знайдете в кожному каналі нашого товариства. Тому, я радо рекомендую вам цю добірку новино-аналітичних каналів:🦴 POLITpedia– політична ситуація у світі, аналіз, новини та термінологія, і все це простими словами;🔴 Гамбіт Трампа – переклади західних медіа та розшифровка шизи Трампа для української аудиторії;🧠 The Voicer – середовище аналітики та здорового глузду. Авторські аналітичні статті з різних тем від геополітики до економіки;🗣 Новосилецький на дивані – зрада, від якої ви станете залежні;👁 Міжнародне Аняме (国際アニャメ) – відкриваю світ міжнародних відносин (і не тільки) в Індо-Тихоокеанському регіоні;💋 Пхеньянська Правда🇺🇦– канал про велику геополітику країн Азії та Близького Сходу;🤲 UnRealpolitik – коли реальність не вписується в політичну теорію;💅 PolitКраїна– канал, який пише про те, чого не помічає більшість!;🦷 Сігай – автор YouTube-каналу про міжнародну політику та падіння комунізму в Європі (а ще про Трампа без зайвого алармізму);🫁 Політичний Фронт США— аналітика, новини та огляд головних подій американської політики. Відстежуйте зміни, що формують майбутнє;👅 dechat – головні події, політика та суспільні процеси в Німеччині, Австрії та Швейцарії. Аналітика, меми та упереджені погляди будуть також присутні;🩸 Young Diplomat — Простими словами про велику політику від студента МВ;🫀 Будда в Конгресі – виважена та спокійна аналітика про обидва береги Атлантики з фльором місцевого гумору;🪢 ADASTRA – досліджуємо міжнародне, щоб творити національне;👀 Спілка "УкрінСерв"– Важливі новини з періодичними авторськими коментарями;🪖 Дике поле – чесно та прямолінійно про ВПК, міжнародку та внутрішню політику;🫶 Ремовська Дайджест — канал журналістки Суспільного Олени Ремовської, де вона ділиться цікавим прочитаним про Україну й міжнародну політику, а також своїми інтервʼю.Щоб вам було зручніше, ми зібрали їх у одну папку, і тепер ви можете підписуватись на найкращі ресурси одним кліком: https://t.me/addlist/EJb9ak6SaTc1OWM6Підписуйтесь, діліться з друзями та підтримуйте український контент! Разом формуємо національну інтелектуальну спільноту!

Щодо перемовин хочеться закріпити трохи стриманого оптимізму. Очевидно, в світі, де життєвий цикл новин вар’юється від кількох хвилин до години, ми хочемо всього тут і зараз. Але так не працює, тим паче в міжнародних відносинах і тим паче, коли мова йде про мирний процес. Склад російської делегації мало кому подобається, і він не внушає серйозних намірів, проте Росія наполягає, що це «відновлення стамбульського процесу» і Україна надіслала свою делегацію, рівня який рахує правильним. Це перша публічна україно-російська зустріч, свого роду початок перемовин, і зосередимось на позитивних сигналах, якими вона супроводжувалась.Обмін полоненими 1000 на 1000 – це суттєве досягнення, і враховуючи, що списки почали готувати вже після перемовин, це досягнення відбулось саме завдяки цій зустрічі. Важливий фактор, навіть якщо процес зупиниться, це вже вартувало цього. Другий важливий момент стосується адміністрації Трампа. Ми побачили публічне формування проукраїнської вісі в оточенні 47-го президента. Українські представники зустрілися з Державним секретарем США Марко Рубіо, спецпредставником Кітом Келлогом та сенатором Ліндсі Гремом. Цю вісь цілком можна назвати проукраїнською, і її підсилення залишається нашим інтересом. На жаль, прямого тиску на Росію впродовж найближчого часу не варто чекати. Моє негативне бачення полягає в тому, що США тримають санкції не як частину тиску цього раунду перемовин, а як фактор, який вони застосують, якщо Росія остаточно зірве перемовини. Щось типу наказання. Скоріш за все, в адміністрації Трампа вірять, що запровадження санкцій в цьому рауді відпугне Росію та покладе край мирному процесу на найближчі місяці. Наша проблема в тому, що Росія навмисно затягує процеси, а в США не вбачють в цьому злого наміру. Але вони хочуть тримати Путіна, який не хоче миру, в цьому процесі. За цим треба буде спостерігати. Не мало важливим фактором є і те, що Росія і Україна погодились надати один одному вимоги щодо запровадження сталого припинення вогню в бумажному вигляді. Тобто задокументовані погляди на цей процес. Україна передасть свої побажання, а від Росії отримаємо її, та зможемо комунікувати зі штатами, чи не забагато росіяни вимагають. Важливим є і те, що запропонована президентом Зеленським особиста зустріч з Путіним є цілком можливою в рамках продовження мирного процесу. Наступний раунд перемовин скоріш за все відбудеться вже після обміну полоненими та формалізації вимог сторін. І якщо все піде за планом від нього можна очікувати формування робочих груп щодо припинення вогню та його моніторингу. Також цікаво, як на процес повпливає розмова президента Трампа із Путіним, потім із президентом Зеленським, а потім ще з лідерами деяких країн НАТО (напевно мова про “коаліцію Макрона”). Процеси відбуваються складні, і важливим фактором є те, що вони взагалі відбуваються. Хочеться більшого, але шлях до миру важкий.

Недавно випала нагода трохи реанімувати формат Книжкових порад на каналі. Сьогодні книги радить Андрій Коваленко, офіцер Сил оборони та керівник Центру протидії дезінформації РНБО.1) «46 секунд» Ксавьєра Мессінга – книга, яка детально, в форматі детективу, описує принципи роботи розвідки, зокрема російської СЗР. І написана вона фаховою людиною, тобто не є вигадкою, а побудована на певному реальному досвіді. Можу підтвердити професійний погляд автора і гарну деталізацію, яка демонструє, що розвідка – це інтелект, аналіз і уважність до деталей. Рекомендую всім, хто хоче зрозуміти, як мислять росіяни, як працюють розвідники – це далеко від красивих відео і навіть Бондіани.2) «Active Measures. The Secret History of Disinformation and Political Warfare» – Томаса Ріда – це книга про інформаційну війну та шпигунство. Там охоплюються часи після приходу до влади Більшовиків, комунізму та холодної війни. На прикладах часів, автор демонструє використання дезінформації спецслужбами СРСР, США. З книги випливає, що методи загалом не змінились, просто більшість перейшла в діджитал. Вона допоможе зрозуміти критикам, що інформаційна війна триває завжди, на відміну від фізичної. І нею займаються спецслужби. Більше того, вона продемонструє, що багато людей, які є культурними діячами чи лідерами думок - це інструменти війни на озброєнні спецслужб. 3) «Серед словаків. Коротка історія байдужості — від Дубчека до Фіцо, або як я став патріотом» – чудова книга, яка демонструє шлях і передумови до розпаду Чехословаччини, а також змальовує портрет окремих дійових осіб, що вирішували та досі вирішують долю Словаччини на політичній арені. Враховуючи, що автор Мартін Мілан Шімечка є сином відомого дисидента, він детально знає бекграунд таких, як прем’єр Фіцо. І багато демонструє тонкощів суспільства, шлях до ЄС і деталізує стосунки з країнами-сусідами. Гарна робота для розуміння словаків.4) «Пристосування і опір» – Анджея Фрішке. Детальне дослідження стану польського суспільства після Другої світової під час радянської окупації. Про політичний ландшафт, пристосуванців та тих, хто чинив опір та виграв. Дуже гарна книга, змальовує життя в тоталітарному суспільстві і моральний вибір людини.5) «Чеські історії 20 століття» – Радомира Мокрика. Радомир Мокрик зробив збірку есеїв про чеську історію, суспільство, людей, які пережили події в міжвоєнний період, Празьку весну, окупацію, розвал Чехословаччини та шлях до нинішньої Чехії. Як і попередні книжки дозволяє вивчати ментальність близької нам країни.6) «Опіум дурнів» – Герд Руді досліджує, як теорії змови, від глобальних до локальних, стали для багатьох людей релігією. Історичні корені конспірологічних теорій йдуть в часи великих потрясінь. Наративи теорій змови живучі в ці часи і переходять зі століття у століття. Згадайте часи Ковіду і нинішньої війни – теорії змови з нами. Прочитаєте і зрозумієте, як це працює (зазвичай через брак інформації і знань). 7) Ну і всім завжди раджу книгу Джона Кеннеді – «Чому Англія Спала» – це часи Чемберлена і Європи, яка проґавила Другу світову. А також Британії, яка хотіла уникнути підготовки через дороговизну. Джон Кеннеді написав про політику умиротворення, яка не спрацювала. Багато паралелей з поведінкою країн ЄС 2022 року. Щоправда, Велика Британія більше так себе не вела після помилки Чемберлена.#книжкові_поради@denyssihay

«Peace through business» Що змінює мінеральна угода?Підписана 100-го дня президентства Дональда Трампа, мінеральна угода між США та Україною знаменує собою як потенційний економічний прорив, так і політичну зміну в підході американської адміністрації до Києва. Основна мета документа – створення спільного інвестиційного фонду для повоєнної відбудови України, що фінансуватиметься за рахунок майбутніх прибутків від видобутку критично важливих ресурсів, зокрема мінералів, нафти й газу.Однак угода, попри свою економічну вагу, залишає без відповіді ключове питання – гарантії безпеки. Тобто вона не містить жодної формальної обіцянки США щодо захисту України у випадку нового наступу Росії після ймовірного припинення вогню. Ця угода чітко сигналізує Росії про те, що адміністрація Трампа віддана мирному процесу, зосередженому на вільній, суверенній і процвітаючій Україні в довгостроковій перспективі, впевнений американський міністр фінансів США Скотт Бессент.Державний секретар Марко Рубіо лише за кілька днів після свого призначення вже запевняв, що ця мінеральна угода – гарантія безпеки сама в собі. Сьогоднішня угода передбачає створення фонду, який фінансуватиметься з двох джерел: внесків США, еквівалентних витратам на майбутню військову допомогу Україні, та надходжень від українських ліцензій на видобуток і роялті. Половина українського прибутку піде до держбюджету, інша половина – до фонду. Керуватиме фондом компанія з обмеженою відповідальністю, зареєстрована в Делавері (цікавий штат з точки зору його клептократичної репутації), якою спільно керуватимуть по три представники від США та України.Ця угода, фактично у форматі «вмикач/вимикач» стала поворотним моментом у відносинах Трампа з Україною. В лютому ці відносини досягли дна, що ознаменувалось тимчасовою призупинкою військової допомоги й обміну розвідданими. Проте нинішнє підписання угоди демонструє політичний зсув, за якого Трамп, особисто пов’язаний із майбутнім України через фінансовий інтерес. І така мотивація, може виявитись надійнішою гарантією довгострокової підтримки, ніж декларації про принципи.Президент Зеленський визнав, що хоча угода змінилася на користь України порівняно з лютневим варіантом, проте її найболючіший недолік – відсутність безпекової компоненти.Трамп наполягає, що саме спільні економічні інтереси – і є гарантією: інвестиції США в українську інфраструктуру й видобуток утримають Росію від нової агресії. Але чи спрацює така логіка в умовах жорстокого конфлікту та геополітичного протистояння – поки що неясно та викликає більше скептицизму ніж надії. Проте мінімальна мета – забезпечити поставки зброї і технічне забезпечення прямо зараз, коли запаси попередньої адміністрації на шляху вичерпання, а перспективи повноцінного миру залишаються туманними.

Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто порадив президенту України Володимир Зеленському “підбирати тон” через заяву президента України щодо блокування Угорщиною вступу України до ЄС.До цього, Угорщина заблокувала відкриття перемовних кластерів про вступ України до ЄС – єдина країна з 27. Україна планувала на відкриття першого кластеру на початку квітня. Проте питання залишається відкритим досі. Станом на зараз звіт про перевірку лише одного кластеру був переданий до Ради ЄС, а два інших будуть готові аж до кінця червня. Повний скринінг має завершитись восени 2025-го року.Угорщина Віктора Орбана стала найголовнішим гальмом української євроінтеграції. Зараз там відбуваються так звані “національні консультації” щодо вступу України в ЄС. Орбан всіма можливими засобами затягує Україну в політичний процес та виборчу кампанію, яка фіналізується парламентським виборам навесні 2026-го року. І там у Орбана не все гаразд. В цьому відео розбиремо систему, яку побудував Орбан за роки свого правління, наріжний камінь у відносинах Угорщини та України, потуги українського уряду внести конструктив у відносини зі скандальним сусідом та позицію ЄС і США, на яких маємо сподівання. https://youtu.be/udvPWZdmbcYОбов’язково ставте вподобайки, щоб допомогти відео охопити більше переглядів.

Ле Пен «вибили» з політичного життя Франції? Марін Ле Пен тричі балотувалась у президенти Франції та станом на сьогодні має найвищі шанси отримати президентську посаду, наріжний камені її політичної кар’єри, на виборах у 2027-му році. Згідно з абсолютної більшості опитувань вона перемагає в потенційному першому турі. В другому турі – для неї ще не знайшли опонента, який міг би її здолати. Ле Пен – не просто політик, вона символ правої хвилі, яка , яка роками впевнено набирала обертів у Франції та по всій Європі. Тепер її політична кар’єра під фатальною загрозою. Рішення паризького суду в понеділок цього тижня ставить під сумнів можливість Ле Пен взяти участь у президентській кампанії 2027-го року. Причини – стаття 314/1 Кримінального кодексу Франції – «Зловживання довірою». Впродовж років її партія використовувала гроші європарламенту на внутрішньофранцузькі справи. Всі кейси доказово доведені прокуратурою, і вина Ле Пен та її колег фактично не оскаржувана. Проте, не все так чисто з рішенням суду. Запрошую до перегляду відео за посиланням: https://youtu.be/qxbQi8J6WZc?si=iwNUpv1hy2u8CpDH*Трохи пізніше опублікую розширену текстову версію.

Є напруга. Україна хоче, Європа не можеВчора в Києві побував на конференції «Вступ України до ЄС: вибір зроблено, питання часу». Хороший захід, але не без присутності слонів у кімнаті, яких намагаються не сприймати за реальність. 23-го червня 2022-го року Європейська рада надала Україні статус кандидата на вступ до Європейського Союзу. 14-го грудня 2023-го року Європейська рада вирішила розпочати переговори про вступ України до Європейського Союзу, а 25-го червня 2024-го офіційно оголосили про початок переговорів. Пройшло три місяці нового 2025-го року, проте жоден кластер перемовин не було відкрито. Причина – вето Угорщини. Внутрішньоєвропейський саботаж не обмежується лише цим. Чинна угорська влада має намір провести консультативний референдум щодо вступу України до Євросоюзу. Якщо це відбудеться в негативному сценарій, Орбан отримає легітимізацію своїх поглядів від населення. А його колеги по союзу, можуть задуматись над власними референдумами по цьому питанню. Це спровокує фатальні наслідки для євроінтеграції. Заступник керівника Офісу президента Ігор Жовква більш ніж чітко прокумунікував невдоволення щодо затягування процесу, під час панелі. Але Угорщина – країна-член Європейського союзу, і це відображено в усіх інституціях ЄС. Протягом року, маючи нагоду спілкуватися з цікавими людьми, спостерігаю, що в ЄС є консенсус щодо того, що Україна має вирішити свої питання із сусідами власноруч, можливо спираючись на консультативну підтримку Єврокомісії та проукраїнських членів ЄС. (в чому, зокрема і мета Ukraine2EU)Бажання застосовувати статтю 7 договору про ЄС, щоб приборкати Угорщину – немає. І щодо цього, здається, є консенсус. Пані посол ЄС, Катарина Матернова, не один раз казала просту істину, жодна країна не вступає до ЄС із поганими відносинами з сусідами. Більшість йдуть на поступки, часто густо – кричущі. До кінця невідомо, яким буде наш шлях до ЄС. Але стає очевидним наступне.Україна не доопрацьовує в напрямку формування загальноєвропейського консенсусу щодо вступу в ЄС. Такий процес фіналізується ратифікацією у парламенті угоди про вступ. У фрагментованих парламентах, що становлять абсолютну більшість парламентів країн-членів, Україні буде важко отримати таку підтримку, спираючись на одну політичну силу. Завдання України – формувати загальнонаціональний консенсус у кожній окремій країні, починаючи з найбільш ворожих, як-от Угорщина, якщо вже заговорили про неї. Звісно, можна розраховувати, що поганий Орбан піде, а хороший Мадяр прийде, але питання національних меншин не зникало в Угорщині з часів розпаду Австро-Угорської імперії, включаючи період гуляш-комунізму Яноша Кадара, коли Угорщина повністю залежала від СРСР, але кулуарно підіймала цю тему. «Перечекати когось» – стратегія в нікуди. Угорщина, якщо так виражатись, не єдина проблема, в країнах ЄС набирають популярності україноскептичні партії, і чим більше парламентських місць вони отримують, тим важче заручитись їх підтримкою, а відповідно і підтримкою парламенту, якщо мова дійде до ратифікації угоди про вступ України до ЄС. Але і до цієї угоди – поле не пахане. І тут час на вагу золота.

Зброя важливіша за демократію У стратегічній грі "Total war Rome 2" була цікава механіка: щоб сподобатися якісь державі варто було мати багато спільних цінностей: однакову релігію, схожих ворогів та вигідні торгівельні зв'язки Деякі теорії міжнародних відносин підтверджують такий погляд на речі. Демократії дуже рідко воюють між собою, у той час як діада демократія-диктатура є найбільш конфліктною пароюНам не подобаються ті, хто відрізняються від нас — їх дії важко передбачити, а мотиви зрозуміти. Початок 90-х ознаменувався розквітом демократій та Західної культури. Підтримувати лібералізм було модно, але й безпечно. Це відкривало більше можливостей на міжнародній арені, зменшувало шанс того, що вас будуть пресувати санкціями та тарифами Зараз Світ змінився. Вже не так важливо бути схожим на ліберальну демократію: чи то тому що США слабшають, чи то тому що вони змінюютьсяБагато країн зараз знову дрейфують у бік авторитаризму, і Туреччина серед них. Пан Ердоган закручує гайки і тонко відчуває розподіл сил: якою б не була зараз його внутрішня політика, Європа буде це терпіти, бо гармати «гучніше» за протестантів на вулицях Про поточні політичні події в Туреччині можете дізнатися на каналі нашого колеги🍷 UnRealpolitik

Основні тези президента Зеленського з брифінгу:1) Російські війська хочуть оточити українські війська, які задіяні на Курщині, але вже на території України 2) 150 мільярдів євро, які ЄС планує виділити на посилення обороноздатності розраховані і на Україну, як рівноправну складову.3) Україна готується "покласти на папір" плани гарантій безпеки та реконструкції 4) Війну можна зупинити, просто слід бути сильними та тиснути на Росію. 5) Сподіваємось, що гарантії безпеки будуть надані від Європи, США та інших охочих. 6) Рішення по НАТО має залежати від союзників по НАТО, а не від Росії.7) Незменшення української армії та посилення війська, як гаранта безпеки України та Європи розуміють партнери з якими "ми спілкуємось".8) Україна самостійно не зможе утримувати таку армію, тому фінансувати мають всі з ким "ми спілкуємось".9) Сьогоднішніми темпами можна посилити Україну та Європу за 5 років, Україна вважає, що це можна зробити за 3 роки, але потрібно рухатись дуже швидко.10) Росіяни хочуть більш сильної позиції перед впровадженням режиму припинення вогню.11) Президент Зеленський називає рішення про впровадженням режиму припинення вогню – "союзницьким", хоча США оголошують про роль посередника.12) Якщо "руськіє" не погоджуються з режимом, вони відмовляють не нам, а американцям і Трампу.13) Моніторингову місію разом з американськими та європейськими партнерами цілком можна організувати.14) Зеленський звернув увагу на 17 березня, минулого року, відповідаючи на питання журналістів про те, що очікувати 17 березня, згідно із заявою Трампа. (Минулого роки не знайош що було, проте 2023-му році був виданий ордер на аршет Путіна) Або ж мова про вибори президента РФ, які відбулись 17-го березня 2024-го року. 15) Ми віримо, що Трамп відреагує жорстоко на відмову Путіна від режиму припинення вогню. 16) Україна не визнає окуповані території за будь-якого випадку. США підіймали це питання в Джидді. 17) Питання територій потрібно вирішувати потім під час перемовин про мир, а не перемовин про припинення вогню. 18) Дефіцит ракет для систем ППО — постійна проблема. 19) Є системи озброєння, які виробляють 4 країни, що ускладнює процеси виготовлення, поставки, отримання ліцензії на виробництво.20) 30 днів припинення вогню — це термін за який має бути угода про наступні кроки. Україні цього буде достатньо для такої угоди, проте інші можуть затянути процеси. 21) Україна буде робити все, щоб додати Європу до столу перемовин, додатково до формату Україна-США-Росія. 22) Якщо росіяни порушать припинення вогню, ми будемо продовжувати захищатись.