💐Привітання з 95-річчям приймала жителька селища Стрижавки Ніна Мельник.Завітали до ювілярки разом із начальницею відділу соціального захисту та соціального забезпечення населення Ольгою Тютюнник. Вручили Ніні Олексіївні почесну грамоту за багаторічну самовіддану працю, вагомий особистий внесок у розвиток громади та активну життєву позицію.🔸Пані Ніна народилася 9 березня 1931-го року. Її дитинство випало на складні роки. Коли розпочалася війна, їй було десять років, але ті події вона добре пам’ятає й досі.Батько Ніни Олексіївни працював бухгалтером на військовому аеродромі. Під час одного з ворожих нальотів він був важко поранений і згодом помер від отриманих ран. Родина з чотирьох дітей залишилася на матері. Мама самотужки їх виховувала, долаючи всі життєві труднощі.Усе життя Ніна Олексіївна прожила у рідній Стрижавці. Тут навчалася у школі, а згодом здобула фах бухгалтера. Працювала бухгалтеркою у Стрижавській колонії, де сумлінно віддала своїй справі 42 роки трудового життя.Ювілярка виховала двох дочок, має трьох онуків та трьох правнуків. Вона є прикладом працьовитості, витримки та життєвої мудрості не лише для своїх рідних, а й громади.Зараз її найбільше бажання — мир і перемога для України.💙💛Щиро вітаємо Ніну Мельник зі світлим ювілеєм. Бажаємо міцного здоров’я, родинного тепла, турботи близьких та затишних років життя під мирним небом України!
Громада — в жалобі. Ми втратили на війні за Україну ще одного земляка — Віктора Червінського із села Переорок.▪️27 лютого о 9:30 приходьте вшанувати земляка живим коридором і провести в останню путь. ❗️Шикуємося від зупинки по вул. А. Реки (перші Переорки) до будинку загиблого. ▪️О 9:45 від будинку загиблого Віктора пішою ходою вирушимо до храму.▪️О 10:15 пройде заупокійна служба у храмі Казанської ікони Божої Матері. Там і відбудеться церемонія прощання.Віктор Червінський народився 20 жовтня 1981 року Переорках. Дитинство і юність провів у рідному селі. Закінчив місцеву школу, потім навчався на столяра у Вищому професійному училищі №7. Працював за спеціальністю. Після завершення навчання проходив строкову військову службу.Восени 2023 року був призваний до лав Збройних сил України. Проходив підготовку в навчальному центрі. На передовій пробув менше місяця.Тривалий час Віктор вважався безвісти зниклим, але рідні не припиняли пошуків. Згодом його тіло було повернуто під час обміну. Рік тому родина отримала відповідне сповіщення. Особу Віктора Червінського встановили за результатами ДНК-експертизи.Віктор служив молодшим сержантом, був командиром аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти військової частини А4165.Загинув 24 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності України, відсічі та стримування збройної агресії рф проти України поблизу селища Білогорівка Луганської області.У рідному селі про Віктора відгукуються лише позитивно, памʼятають його як порядного, доброго, чуйного та доброзичливого чоловіка.У загиблого залишилися батько Василь Іванович та сестра Людмила.🕯️Щиро співчуваємо рідним та близьким захисника. Світла і вічна пам’ять Герою!
Стрижавська громада знову втратила мужнього воїна. Загинув на війні житель Пеньківського старостинського округу Руслан Токар із Бруслинівки.▪️ Сьогодні, 25 лютого, о 16:30 зустрічаємо Героя «на щиті» живим коридором у Підлісному (вул. А. Павлича, О. Вірка)▪️ потім через Пеньківку о 16:45 (вул. Свободи, Грушевського)▪️ далі — Бруслинівка о 17:00 (вул. Згарська, 5 — до будинку, де проживав захисник).У четвер, 26 лютого, о 10:00 в центрі Бруслинівки (біля школи) відбудеться церемонія прощання.Народився Руслан Токар 17 жовтня 1983 року в селі Бруслинівці. Навчався у місцевій школі, потім здобув середню освіту в Пеньківському ліцеї. Отримав кваліфікацію тракториста. Працював на цегельному заводі та на складах. Руслан був призваний на військову службу 10 квітня 2025 року. Старший солдат, старший стрілець-оператор стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 3 батальйону територіальної оборони військової частини А7031. Нагороджений численними відзнаками та нагородами. Відданий військовій присязі, мужньо обороняючи Україну, її свободу і незалежність, Руслан загинув 14 лютого 2026 року в селі Будки Сумської області.💔 Удома на нього чекали мати Ніна Пилипівна, сестри Наталя та Оксана, брати Віктор та Іван, які також захищають нашу Батьківщину. До слова, мати захисника нагороджена орденом «Мати-героїня».Світлий, щирий, добрий син своєї землі, Руслан назавжди залишиться в пам’яті односельців, побратимів і всіх, хто його знав. Його подвиг — це приклад мужності, відданості та любові до рідної землі. Ми схиляємо голови у глибокій скорботі та вдячності за його жертовність.Щиро співчуваємо родині, усім близьким і друзям. Розділяємо ваш біль.🕯Світла й вічна пам’ять Герою!
Війна за незалежність України триває вже понад 12 років. Цього дня ми мовчки визнаємо ціну, молимося за тих, хто тримає оборону і кого вже немає. Від 2014 року Україна веде справедливу війну за збереження незалежності, за право на вільний європейський та євроатлантичний вибір, за суверенітет і територіальну цілісність. У найважчі часи українці довели: наша готовність до спротиву є вирішальною запорукою боротьби.Україна стримує ворога завдяки зусиллям на військовому, інформаційному фронтах, а також міжнародній допомозі. Але передусім ми вдячні нашим мужнім і стійким захисникам і захисницям із Сил безпеки та оборони. Щодня відбуваються бої, про які ми не знаємо, але завдяки яким ми маємо Україну.Війна не оминула жодної родини, торкнулася кожного. І кожен проходить це випробування по-різному. Але спільним для багатьох залишається прагнення перемоги, бажання знищити ворога, вистояти та втримати незалежність. Це спонукає до дій та мобілізує зусилля. Але загроза залишається високою: ворог не має наміру зупинятися й не рахується зі втратами. Тому ми не маємо права втрачати єдність, готовність і здатність до спротиву. Зберігаймо дух свободи та згуртованість.Вистояли — переможемо!
🕯️Важка втрата у нашій громаді. Обірвалося життя захисника Анатолія Рахманова з села Лаврівки.Прощання з Анатолієм відбудеться 10 лютого, у вівторок:▪️ 08:00 — поминальне богослужіння проведе пастер Петро у прощальній залі «Реквієм» (вул. Батозька, 12, м. Вінниця).❗️О 07:30 — автобус чекатиме людей у селі Лаврівці за адресою: вул. Б. Хмельницького, 77.▪️ 09:30 — живий коридор: шикуємося від початку села Лаврівки та рухаємося вулицею Незалежності, далі — вулицею Богдана Хмельницького до будинку загиблого.▪️ 10:00 — церемонія прощання в центрі села біля пам’ятника. Після цього — поховання на місцевому кладовищі.Анатолій Рахманов народився в селі Лісовому Барського району, де закінчив місцеву школу. Навчався у будівельному училищі та здобув професію штукатура. Потім проходив строкову військову службу.У мирному житті працював на будівництвах у місті Києві, певний час — на підприємстві «Полімер». Останнім місцем роботи було ТОВ «Вигідна покупка».2005 року разом із дружиною Людмилою придбали будинок у селі Лаврівці та понад 20 років проживали в Стрижавській громаді.Анатолій та його дружина усього в житті досягали власною працею, підтримували одне одного та створили міцну, дружну сім’ю. Виховали двох синів.🇺🇦З липня 2023 року Анатолій мужньо захищав нас із вами. Він воював у Харківській, Донецькій та Запорізькій областях, був учасником бойових дій, проходив службу сапером. Був старшим водієм першого мотопіхотного відділення другого мотопіхотного взводу третьої мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини А4860. Двічі зазнавав поранень. Під час виконання бойового завдання на Курському напрямку вважався безвісти зниклим. Згодом був знайдений після отриманого осколкового поранення та з лікарні зателефонував дружині. Після лікування повернувся до військової служби.💔На жаль, 1 лютого 2026 року, серце нашого захисника зупинилося назавжди.🕯 Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям та всім, хто знав Анатолія Рахманова.🖤 Удома у нього залишилися дружина Людмила та сини Богдан і Артем.Світла й вічна пам’ять Анатолію. Його ім’я назавжди залишиться в історії нашої громади та в серцях усіх, хто його знав.
🇺🇦Орденом «За мужність» III ступеня посмертно нагороджено Владислава Гриневича, нашого земляка із села Переорок.Владислав народився 16 серпня 2002 року. У свої 21 він мав неабияку силу духу та любові до України, про що свідчить його бойовий шлях. 2020 року його призвали на строкову військову службу, а згодом Владислав свідомо обрав шлях захисника, підписавши контракт.Він служив розвідником-кулеметником у підрозділі спеціального призначення Національної гвардії України. Проходив навчання в Україні та за кордоном, готувався професійно боронити рідну землю.💔13 жовтня 2023 року Владислав Гриневич загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вербове Запорізької області. Він віддав своє життя за мир і свободу України, за кожного з нас, за майбутнє наших дітей. Указом Президента України від 17 травня 2024 року №335 Владислава Гриневича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня посмертно.Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя та висловлюємо щиру подяку його батькам — матері Наталі та батькові Олександру — за виховання сина-патріота, за передані йому цінності честі, гідності й любові до Батьківщини. 🕯Наша громада ніколи не забуде подвиг Владислава Гриневича. Вічна слава Герою!
💐Цього недільного дня привітали з 90-річчям жительку села Сосонки Тетяну Романенко.Разом із старостою Миколою Демченком та начальницею відділу соціального захисту та соціального забезпечення Ольгою Тютюнник висловили щирі вітання шановній ювілярці та вручили почесну грамоту за багаторічну працю, особистий внесок у розвиток громади, виховання молоді на трудових традиціях українського народу та активну життєву позицію.Тетяна Василівна народилася в селі Сосонці. Її дитинство, розповідає, було надважким — голод, війна, післявоєнна відбудова. Закінчила чотири класи і вже у 14 років пішла працювати. 💙💛Найбільше жінці запам’яталося, як люди працювали й співали пісні. Усе своє життя вона прожила у рідному селі, де багато років працювала у городній бригаді. Попри всі труднощі та випробування зуміла зберегти життєву стійкість і витривалість.Пані Тетяна з теплотою пригадує, що завжди дуже любила працювати на землі й з радістю робила б це й нині, однак стан здоров’я став на заваді.Тетяна Василівна виховала п’ятьох дітей. Вже має дев’ятьох онуків, п’ятьох правнуків та одного праправнука. Завжди, каже ювілярка, має підтримку від родини.🙏🏻Окремі слова підтримки висловили ювілярці як матері захисника України — її син Василь нині боронить нашу державу. Бажаємо Тетяні Василівні міцного здоров’я, душевного спокою, родинного тепла, миру та якнайшвидшої Перемоги й повернення сина додому🇺🇦
📚Профільна освіта: перспективи чи виклики?У Сосонському ліцеї відбувся відкритий діалог із заступницею Міністра освіти і науки України Надією Кузьмичовою. У фаховому обговоренні також взяли участь заступниця керівника Офісу впровадження Нової української школи Антоніна Макаревич та Лілія Далєвська — експертка з питань субвенцій для НУШ. До зустрічі долучилися освітянська спільнота, батьки, посадові особи обласної влади, депутати, члени виконавчого комітету Стрижавської селищної ради, представники Турбівської та Вороновицької територіальної громад. Разом обговорили одне з найважливіших нинішніх питань освіти — реформування старшої школи. Це питання є визначальним для навчальних закладів нашої громади, і я наголошував на цьому неодноразово на зустрічах з посадовцями. На моє запрошення відгукнулися у Міністерстві освіти і науки України. Саме з маленьких громад розпочинається реформа освіти, тому, на нашу думку, всі ключові питання мають бути обговорені безпосередньо на місцях, із врахуванням думок батьків, педагогів, профспілок, депутатів та депутаток, членів та членкинь виконкому, а також керівників громад. Під час зустрічі з Надією Кузьмичовою проведено чотири тематичні панелі, які охопили ключові аспекти реформи та розвитку освіти. Також учасники розглянули складові предмету «Захист України», що демонструє важливість патріотичного виховання та готовності молоді до захисту держави.Особливу увагу приділили тому, як створення академічних ліцеїв впливатиме на подальшу долю випускників, їхніх батьків та при цьому якою буде роль учителів.🔹Реформа старшої школи є складовою концепції «Нова українська школа». З 1 вересня 2027 року в Україні передбачено запровадження трирічної профільної середньої освіти. Її мета — підвищення якості навчання, забезпечення поглибленої профільної підготовки у 10–12 класах та краща підготовка молоді до свідомого професійного вибору. Реформа прагне допомогти учням обирати освітній шлях відповідно до їхніх інтересів, здібностей і життєвих планів.Під час діалогу кожен мав можливість поставити своє запитання і отримати відповідь безпосередньо від представників Міністерства, а також почути думки інших учасників.☝️Освіта — це основа нашого майбутнього. Те, що впроваджує сьогодні громада й держава, відчуватимуть упродовж наступних десятиліть. Ми прагнемо, щоб наші діти мали широкі можливості для розвитку та могли реалізувати свій талант. Для цього важливо мати чітке бачення майбутнього й планувати розвиток на 10–30 років уперед, зважаючи на демографічні виклики, війну та європейський вектор розвитку держави.📍Наша громада активно модернізує заклади освіти, залучає грантові та державні програми, міжнародну допомогу. Для невеликих громад така допомога є ключовим ресурсом розвитку.Вдячний заступниці Міністра пані Надії, усій міністерській команді за співпрацю та злагоджену роботу, а також усім учасникам, які долучилися до відкритого діалогу та отримали відповіді на актуальні запитання.
💐Другого дня нового року відзначає свій поважний 90-річний ювілей Ганна Поляруш-Сташко з села Сосонки.З глибокою шаною та великою вдячністю завітав до цієї надзвичайної жінки — моєї вчительки — Ганни Михайлівни. Також приєдналися з привітаннями колеги та педагогічний колектив Сосонського ліцею. Разом привітали ювілярку з визначною датою, вручили грамоту та щиро подякували за багаторічну сумлінну працю, активну життєву позицію й вагомий особистий внесок у розвиток громади.🔸Ганна Михайлівна народилася 2 січня 1936 року в Сосонці. Тут закінчила школу (на той час — сім класів). Із теплотою згадує, як одного дня побачила в газеті оголошення про набір до Сокальського педагогічного училища й без вагань вирішила вступати. Розповідає, як потягом дісталася до Львова, звідти автомобілем — до села Тартаків, а останній відрізок дороги подолала пішки, несучи велику валізу.Після закінчення педагогічного училища працювала вчителькою початкових класів за направленням у Львівській області, згодом вступила до Львівського педагогічного університету на філологічний факультет. Вийшла заміж і продовжила педагогічну діяльність.З часом переїхала до Теплицького району Вінницької області, де працювала та виховувала двох доньок — Ірину та Людмилу.1965-го року Ганна Михайлівна повернулася до рідної Сосонки й пішла працювати до місцевої школи: спочатку вчителькою, а згодом — завучем. Ювілярка завжди була активною громадською діячкою, членкинею партії, нагороджена різними орденами та медалями. Окрім того, до пенсійного віку у будинку культури пані Ганна виконувала почесну місію обрядової старости — реєструвала шлюби односельців.😇Великою радістю для ювілярки є її велика й дружна родину: дві доньки, які також стали педагогами, троє онуків і семеро правнуків. У день народження Ганни Михайлівни всі зібралися, аби привітати з ювілеєм, окрім онука Андрія, який нині боронить Україну на фронті.Щиро вдячний Ганні Михайлівні за багаторічну віддану працю, приклад справжнього педагога та виховання не одного покоління учнів. Ви — людина з великим серцем. Ваша праця й любов до школи стали взірцем для багатьох поколінь. З особливою теплотою згадую Вас, адже мої шкільні роки припали на період Вашої роботи в цій школі. Від усього серця бажаю Вам, Ганно Михайлівно, міцного здоров’я, родинного тепла та мирних років життя.❤️Ювілярка щиро дякувала усім присутнім за теплі слова, бажала миру, перемоги й Божого захисту для українських воїнів: «Нехай усіх наших захисників мине ворожа куля, нехай вони живими й неушкодженими повертаються додому».Будьте здорові й благословенні, дорога ювілярко!
⚽️ Під патронатом Стрижавського селищного голови відбувся дитячий футзальний турнір «Стрижавка CUP–2025».Мав за честь опікуватися змаганнями високого рівня, що об’єднали команди не лише нашого округу, а й інших громад. У спортивній залі Сосонського ліцею змагалися діти 2016-го року народження та молодші.У турнірі взяли участь дві команди нашої громади — ДЮСШ «Десна-1», ДЮСШ «Десна-2», а також команда з міста Вінниці — «Темп».На майданчику панували командний дух, підтримка і безкомпромісна гра. Кожен матч показав хорошу технічну підготовку спортсменів і наполегливу боротьбу до фінального свистка.👏 За підсумками турніру призові місця розподілилися так:🥇 1 місце — «Темп» (Вінниця);🥈 2 місце — ДЮСШ «Десна-1»;🥉 3 місце — ДЮСШ «Десна-2».Усі учасники турніру були нагороджені грамотами, медалями та кубками 🏆Щиро дякуємо тренерам за високий рівень підготовки юних футболістів, а також батькам, які підтримують своїх дітей та сприяють їхньому спортивному розвитку.🤝Особливі слова подяки висловлюємо голові Вінницької районної асоціації футболу Олександру Мельнику та директору ДЮСШ «Десна» Андрію Заводяну за організацію турніру.Бажаємо юним спортсменам яскравих матчів, спортивного зростання та незабутніх емоцій на футбольному полі!
TGLIST.COM.UA
