Пропонуємо пану Ярмолюку провести невеликий експеримент — приїхати та припаркувати свою «царську карету» біля дитячої поліклініки на вулиці Шевченка. Бажано — після дощу. Щоб, так би мовити, на власному досвіді відчути рівень «сервісу», який щодня отримують звичайні люди.Ми, звісно, не знаємо, хто саме з такою наполегливістю постачає місту подібних «ефективних менеджерів», але чомусь не сумніваємося: і в «Онклінік» стиль керівництва був приблизно таким самим — красиво на словах і дуже зручно не помічати реальність під ногами.Особливо зворушливо виглядає цей пафос — коли за чиїмось замовленням нам знову і знову розповідають про велич Харкова. Про те, як усе добре, як усе розвивається. Щоправда, дитяча поліклініка з обшарпаними стінами та багнюкою біля входу в цю картину чомусь не вписується. Мабуть, просто «не той ракурс».Але, можливо, справа в іншому: це і є той максимум, на який сьогодні здатні чиновники рівня директорів комунальних підприємств — ігнорувати очевидне та впевнено робити вигляд, що все гаразд.Головне — правильно подати картинку. А що там під ногами у людей — вже деталі.