Нарешті видихнула після книгомандрів. Я собі влаштувала такі активності, що трохи охрипла. Та голос відновиться, бо то ніц в порівнянні з тими прекрасними днями, які я провела на Дніпропетровщині. Зарічне, Самар, Дніпро - зустрічі в школі та бібліотеках. Про одну зустріч трохи писала. У Зарічному. Напишу більше. Нехай мені тут нагадує про нашу велику та прекрасну Україну. Зарічне - прифронтове селище з майже сімома тисячами населення. Якщо не знаєте де це, гугліть Гвардійське і зрозумієте. Зарічним воно стало тільки у 2024. І це правильно. Бо якнайдалі від дідька навіть у назвах наших міст та сіл.Зарічне - зелена місцина, оточена лісом, поруч протікає Самар. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Тут добре відпочивати, ловити рибу, писати картини та книги, а доводиться ані на секунду не забувати про війну. Бо вона тут дуже-дуже близько. На в'їзді у селище блокпости, суворі хлопці професійно сканують тебе, упізнають водія, який тебе везе і ти відразу стаєш тут своєю. Я їду в Зарічне, в ліцей. Їду до школи, яка мене приємно здивує. Яка тут жива, працююча, центр дозвілля, мудрості та зростання. Школа, яка працює офлайн і у якій заборонені моб. телефони 👍🏻.І все це заслуга директора та команди учителів-однодумців. І це насправді суперсучасна українська школа. Комп'ютеризовані класи, модерний дизайн, зручні профкабінети, а кабінет трудового навчання - то щось неймовірно прекрасне (мрія кухаря, згодиться навіть для зйомок МайстерШефа), сучасна бібліотека, плюс затишна їдальня в якій смачно готують (куштувала), народознавчий музей "Світлиця" (які там класні автентичні артефакти - просто вогонь), а ще модерний шкільний стадіон треба згадати , якому може позаздрити не один столичний. Та це все треба просто бачити та чути тих людей, які повністю російськомовну школу за декілька років перетворили на українськомовну. У мене було дві зустрічі - зі старшокласниками та 5-7 класами. Прекрасна юнь, творча, активна, вдумлива, читаюча. Секрет - патріотизм в родинах (переважно - родини військових), патріотизм у школі (родини учителів теж військові). Дякую учительському та учнівському колективам школи за гостинність ❤️ Дякую чарівній жінці, директору школи, професіоналу пані Оксана Богданова 🥰 за те, що переконали мене - до вас варто їхати, за те, що знайшли меценатів для цього, за прекрасно організовані зустрічі, за чудову логістику, за цю ніжну перлинку на Сході України, яку так тепло громадою плекаєте, розуміючи - війна за майбутнє України зараз йде на всіх рівнях.Тепло бажаю вам такого ж активного розвитку, розуміючих людей поруч, меценатів особливо, Божої опіки, добра та затишку вашим родинам.Далі обов'язково буде!І нехай воно буде, насамперед , в тих - хто любить Україну як на сході, так і на заході, як на півночі, так і на півдні: до глибини своєї душі та глибини своєї кишені.