Нині 9 травня! Дєнь Пабєди на болотах. І воно родом з мого совкового дитинства. І в моєму совковому дитинстві воно мене ніколи не тішило. Мій дід Петро був учасником другої світової війни, але не любив про неї розповідати, бо нічого героїчного та переможного в ній не бачив. Мільйони вбитих та скалічених. У нас в хаті ніколи цю дату бодай якось не відзначали. В селі, звісно, був двіж. Школа робила в клубі концерт з піснями до Дня Пабєди, піонери клали квіти до пам’ятника радянському солдату, комсомол і партія організовували мітинг біля того ж таки пам’ятника, говорили банальності про вєлікую пабєду са слєзамі на глазах і, обов’язково, про світле майбутнє в яке нас от-от мала привести Компартія. На болотах окупантів нині дрочерський треш, хламідії вважають себе наслєдніками мракобєсія, верещать, що могутпавтаріть. Карнавал потвор породжує нових зомбі. При тому панічно бояться прильоту камнєй с нєба. Навіть великому і могучому американцю головний совкодрочер-людожер вклонився, щоб вічний вогонь з неба на парад нєснізашол. З цими хламідійськими совкодрочерами все зрозуміло. Вони ніколи не зміняться. Тому нам своє робить - гнати цю наволоч з нашої землі якнайдалі. На болота, в пущі, де люди не ходять і птахи не літають. Та я думаю нині про інше. Чи легко нам усім відмовитися від вигаданих легенд про вєлікую пабєду, щоб не уподібнюватися мракобісам? Думаю, що так, коли вивчати і знати справжню історію другої світової. В якій Жукови і компанія не герої, а кати. Стільки людей вкатрупили, патамушта баби наражают. Пригадуєте баталії щодо цього чорта, Жукова, ім’ям якого вже в незалежній Україні вперто називали вулиці, відмовлялися перейменовувати? Вчіть історію, люди. Благаю, вчіть історію. Називайте катів катами, а не визволителями. Для моєї сім’ї правдива історія про другу світова така:Мого діда в 1943 році силоміць совєти забрали на війну. В 1944 році він був важко поранений в Чехії. Комісували. Повернувся додому, в рідне село. Жодних трофеїв, крім інвалідності, не привіз. Але… Мій дід замість того, щоб сидіти вдома, пішов в УПА. Тому що червоний окупант для нього був так само ненависний, як і нацистський. Зараз проти нащадків цього окупанта воює його правнук - Максим. Тому що гасло: «добрий загарбник - мертвий загарбник»- це не просто красиве гасло для тих, хто має пам’ять, це аксіома, яка не потребує доведення.І наостанок трохи статистики про Дєнь Пабєди: За результатами загальнонаціонального опитування від 27.04.2022, яке проводила Соціологічна група "Рейтинг", тільки 15% громадян України вважають 9 травня "Днем перемоги", хоча ще у 2018 році таких було 58%. Думаю, що зараз їх ще менше.