Окей, зрештою тут було дещо хороше, тому накину один бал"ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ НАКОЇЛА" К. Т. НгуєнКСД, 2026, 416 стор.⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️От в попередній книзі було три зірочки і тут три зірочки, але це і поруч неможливо поставити, хоча зірочок наче однакова кількість! ▫️ Оповідь ведеться від третьої особи, але так, аби читач постійно перебував у голові головної героїні — Енні відчуває, Енні чує, Енні згадує — і це наче вводить в чарівний світ тривожного розладу, коли ти разом із героїнею теж вже сотий раз намиваєш руки, аби позбутися бруду. І це був один з тих моментів, за які накинуті півзірочки. Другі півзірочки — за умовно позитивні приклади того, як можна поводитися в непевних ситуаціях. ✅ Наприклад, коли героїня бачить свого чоловіка у вікні номера секс-мотеля навпроти, то не починає від цього страждати, заламувати руки, запевняти себе, що бачила не його чи робити ще купу тупих вчинків, яких можна було б очікувати з огляду на купу прикладів в тисячах інших трилерів. Вона прямо і зразу каже це йому, слухає виправдання (смішні, чеснслово) і уходить. ✅ Або коли раптово дізнається, що її ж власна психотерапевтка, з якою вона проходить курс лікування, колись була у стосунках із її ж чоловіком, то теж зразу припиняє терапію. 🐈‍⬛ В неї натомість буде купа інших ідіотських вчинків, але за оці просвітлення — прям лайк. В решті ж з книгою все не дуже добре. 1️⃣ По-перше, неузгодженість персонажів: наприклад, на одній сторінці її подруга з чоловіком прекрасно знають, що обидва "стрибають в гречку" у будь-який сезон, на другій це раптом стає предметом лютого шантажу. Ну, я не знаю, може варто записувати основні риси своїх же героїв, нє? 2️⃣ По-друге, абсолютно карикатурна розв'язка. Враження, наче авторці набридло вошкатися ото із ними всіма і вона рубанула з плеча так, що можна запідозрити втрату кількох розділів десь всередині для пояснення того зриву. 3️⃣ По-третє, місцями діалоги геть неживі. Наприклад, коли чоловік телефонує з дамаських єбєнєй, урвавши хвилину часу перед літаком, то звучить так, наче веде бесіду із Бекінгемським палацом: — У середу я приземляюся в аеропорту імені Даллеса, але планую залишитися в мотелі на кілька днів, щоб трохи оговтатися. Серйозно? В тебе півхвилини часу, зв'язок дуже херовий, а ти будуєш от такі конструкції? Чому тоді про аеропорт не уточнив, що він міжнародний? Це ж крепко важливо в цій розмові, коли тобі треба повідомити дружині, що ти повертаєшся раніше запланованого. І такого не один і не два рази зустрічається. 📌 Ну і останнє: це дуже тєжко читати з-за того, що редактор, походу, збирався у відпустку і читав тільки червоне підкреслення у Ворді. Бо інакше мені складно пояснити, наприклад, такі речення: [героїня відправляє смс доньці — наводиться текст смс і далі:] Пульсивний еліпс спалахує так швидко, що вона [ну і далі текст щодо затуманених сльозами очей]WTF? Який пульсивний еліпс? Що це за хрінь взагалі? Або: Весняний фестиваль завжди нагадує мені про тата в танку для замочування білизни. ☠️ В якому, сцуко, танку? Я в курсі, що tank — це в тому числі яка-небудь ємність, але воно взагалі там ні до чого, її батько на той момент вже трішки неживий. 👻 Я вже мовчу про комарів, "висмоктуючих кров'яну поживу, що є необхідною для появи потомства". От саме в такому формулюванні люди й думають про комарів, коли відмахуються від них ввечері, ага. 👻 Або коли давні подруги раптом починають одна одній "викати", хоча до цього всю книгу спілкувалися на "ти" — якби цей текст читали перед версткою, це б помітили. І таких моментів дофіга.✅ Коротше, в цілому, це була б дуже цікава історія про життя з ну дуже деструктивним ОКР, про травми війни (до речі, це добре показано, за це теж лайк), про складнощі життя емігрантів в чужій для них культурі, якби воно було бодай трішки гармонійніше зроблене. ❎ Почитати можна, але можна знайти й трилер покраще.