🗽 В мене є правило - про українських авторів та авторок я говорю або добре, або ніяк.Ну бо всі ми в одному човні, я і щиро вірю у взаємну підтримку та обмін досвідом. Саме тому буду писати максимально безособово.Про книгу читала хороші відгуки і, якщо чесно, очікувала більшого. Написано добре (сама мова приємна), але в мене є питання до змісту, не до форми. В центрі вся "не така" персонажка, особлива. Всі персонажі особливі, це нормально. Проблема в тому, що нам говорять одне, а показують інше. 👉Говорять, що вона сором'язлива, замкнута і важко йде на контакт, але має табун ухажерів та друзів, веде себе розкуто та більш ніж розв'язно. 👉Кажуть, що вона розумна та постійно читає книжки, проте вона ніц не знає про світ (бо не цікавилась) і все їй пояснюють чоловіки.👉Кажуть, що вона смілива та роздасть всім якщо що, але її постійно рятують і витирають сльози. 👉Кажуть, що вона добра і поміркована, але вона вічно кричить, істеричить, ображає всіх навколо, якогось хріна б'є посуд і діє нелогічно, від чого всі чоловічі персонажі мліють і із захватом кажуть: "Боже яка вона, я такой спєсівой ще не зустрічав ніколи, вона така особлива." Я мовчу про те, що всі чоловіки тут думають хтивцями і всі хтивці направлені на персонажку, її хочуть всі!Я тут дуже сильно задумалась - наскільки ж мало просто сказати, що персонаж "такий і такий" і наскільки важливо дійсно показати це. Тобто слова та опис персонажа має відображатись в його діях. Певно що це не мій жанр, однозначно (я не очікувала такого фокусу на любовно-хтивій складовій), але виходить так, що навіть на половині книги персонаж в мене й досі не склався саме через ось це неспівпадіння 🤷