😒 Перше одкровення 2026 року – я не розумію Драміону.Ба більше – воно мене на якомусь рівні навіть обурює. Я не можу усвідомити, як можна шиперити розумну, красиву, сміливу і чудову дівчину із брехливим, огидним, боягузливим і недалеким хлопцем. Копнула глибше і зрозуміла, що я взагалі не люблю enemies to lovers. От саме коли вони дійсно вороги, особливо якщо до цього любовний інтерес прям робив огидні речі – булив, підіймав руку, ображав, принижував, тощо. Для мене ніякі дії в подальшому не виправлять ситуацію, і все в мені буде обурюватись й опиратись розвитку стосунків. Бо це яскраво-криваво-червоний прапорець. Мені хочеться кричати на персонажів, надавати їм запотиличників. Переважно я просто закриваю книгу і не продовжую, бо в реальності з подібними людьми чиню так само - викреслюю їх зі свого життя. Можливо, бо я вже доросла тьотя і не вірю в I can fix him і в те, що люди змінюються.Від друзів до коханців – ок. Від суперників до коханців – давайте ще. Від неприязні до кохання – запросто. Проте я ніколи не визнаю шиперинг із булером чи морально огидним (не сірим, а саме огидним мені) персонажем. А у вас як із цим?